Хто це гряде із Едому, у шатах червоних із Боцри? Хто Той пишний в убранні Своїм, що в величі сили Своєї врочисто гряде? — Це Я, що говорить у праведності, що владний спасати!
—Ісая 63:1

Коли ми читаємо 63-й розділ Ісаї, то бачимо Бога, що топче виноград у чавилі. Топче у Своєму гніві й чавить у Своїй люті. „Бо день помсти — у серці Моїм, і надійшов рік Мого викуплення!“

Від цих слів моє серце завмерло: ось він, гнів Божий: „І топтав Я народи у гніві Своїм, і ламав [у єврейському тексті — «напоїв»] їх у люті Своїй, і вилив на землю їхню кров“.

Як? Знаючи мого Небесного Отця, Його любов… мій розум зупинився…
„І топтав Я народи у гніві Своїм“, — повторювалася фраза в моїй голові.

Мій дух скрикнув: «Отче!» — і полуда спала з моїх очей. І ось я бачу все іншими очима. Очима Його любові до мене. І знову читаю: „Хто це гряде із Едому, у шатах червоних із Боцри? Хто Той ПИШНИЙ В УБРАННІ СВОЇМ, ЩО В ВЕЛИЧІ СИЛИ СВОЄЇ ВРОЧИСТО ГРЯДЕ?
— ЦЕ Я, ЩО ГОВОРИТЬ У ПРАВЕДНОСТІ, ЩО ВЛАДНИЙ СПАСАТИ!

Чого то червона одежа Твоя, а шати Твої як у того, хто топче в чавилі?“ Небесний Отець, що говорить у праведності й владний спасати, прийшов нас спасти! Тільки в Його владі було це зробити. І Він пішов у чавило топтати, топтати що? Виноград (Ісуса, розп’ятого за нас на хресті). Він топтав Його в гніві. Ісус узяв на Себе всі гріхи світу й поніс покарання за нас! І Бог топтав народи у Своєму гніві, ненавидячи гріх і захищаючи Своїх дітей. Він напоїв їх у Своїй люті, „і вилив на землю їхню кров“. І мені згадалося, як Ісуса напоїли кислим вином (оцтом), і Він промовив: „Звершилось!“ Це родові прокляття Ісус узяв на Себе за нас [Єр.31:29]. І бік Ісусові проколото, і кров та вода вилилися на землю [Ів.19:34]. Як під час пологів у матері виходять кров і вода, так і народилася Церква, коли кров пролилася на землю.

Ось Він, мій Отець, у всій Своїй Славі й великодушності! Він прийшов спасти, а не погубити. А далі, із сьомого вірша, можна прочитати: „Буду згадувати ласки Господні, Господні хвали за все те, що вчинив нам Господь“.