так як вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові
—Ефесянам 1:4

Ви, можливо, чули про так зване «Боже вибрання»: Бог вибрав одних на загибель, а інших на спасіння. У Писанні є такі вірші, як: «Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів» [Рим.9:13]. Довгий час, читаючи цей вірш, я був у подиві: адже, з одного боку, написано, що Бог не дивиться на особу, а тут, виходить, одних любить, а інших ненавидить. Причому наш розум зазвичай схиляється до негативу, і якщо трапляється вірш, що поділяє людей на якісь категорії, то одразу спадає на думку: «А якщо я один із тих, чиє ім’я не записане в книзі життя від створення світу?»

Насправді таке відбувається, бо ми часто судимо й розділяємо за зовнішнім, тобто за тим, що бачимо. А Бог вибирає і розділяє зовсім інакше. Павло дуже чітко проводить межу й показує, у чому суть Божого вибрання: „Цебто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння“ [Рим.9:8]. Бачите, зовсім неважливо, що людина робить, як поводиться, який має вигляд чи якої національності в неї тато й мама, — усе це тілесне, що Павло вважав за сміття, або, ближче до оригіналу, за гній [Флп.3:8]. Важливо, яке насіння перебуває в людині всередині. Про яке насіння тут ідеться? „А обітниці дані були Авраамові й насінню його. Не говориться: «і насінням», як про багатьох, але як про одного: «і Насінню твоєму», яке є Христос“ [Гал.3:16].

Так само й з Ісавом та Яковом. Перший, Ісав, — прообраз тілесної людини, що від Адама, яка в поті чола здобуває хліб і живе в постійній боротьбі, заробляючи собі благословення. А другий, Яків, — прообраз небесної людини [Ісуса Христа], людини спочинку, у якої благословення, як ранкова роса. У тому й суть Божого вибрання, що від створення світу Бог вибрав другого Адама, людину за Божим серцем, бути спадкоємцем світу. Хоч якою доброю була б тілесна людина, вона не може правити землею, бо з неї взята. Царювати може тільки небесна людина, яка не від цього світу.

Тому кожен, хто приймає у своє серце Христа, той приймає небесне насіння і народжується згори. «А якщо хтось не народився згори, то як?» Улюблені, народжується згори не тілесна людина, бо вона взята з землі, а Христос народжується в людині. Ісус сказав: „Що вродилося з тіла — є тіло, що ж уродилося з Духа — є Дух“ [Ів.3:6]. Це Він казав про Себе, бо народився від Духа. Ось тому Павло й казав: „І живу вже не я, а Христос проживає в мені“. І далі продовжує: „А що я живу в тілі тепер, — живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе“ [Гал.2:20]. Іншими словами: «Навіть якщо моя плоть намагається казати мені, що я грішний чи недостойний, то я живу не тим, що бачу, а вірою». А що каже віра? «Якщо вже не ти живеш, а Христос у тобі, то й уважай себе не тілесним і земним, а небесним, святим і непорочним, бо твоє життя — Христос!» [Флп.1:21].