…бо ви прісні, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений…
—1 Коринтянам 5:7

Продовжуємо нашу подорож з Єгипту в обіцяну землю. У Старому Заповіті ізраїльтяни збирали манну щодня. Ісус казав, що Він — справжня манна з неба, і тому іноді кажуть, що треба щодня збирати свіжу манну й живитися Ісусом. Що ми живимося Ісусом щодня — у цьому суперечки немає. Але в Старому Заповіті Господь звелів збирати манну шість днів, а шостого дня зібрати подвійну порцію, щоб сьомого відпочивати. У суботу ж вони нічого не знайшли на землі. [Вих.16:23-26]

Ми більше не живемо за цим принципом, бо кожен день для нас — субота, або спочинок. Як Господь завершив Свої діла й увійшов у Свій спочинок, так і ми на цім світі ввійшли в Його спочинок. [Євр.4:9-10] Тепер ми живемо в обіцяній землі, або землі спочинку, а в цій землі манна більше не падала. [Ісус.5:12] А манна — прообраз тіла Христа. [Ів.6:50-51] Павло пише, що ми більше не знаємо Христа за тілом. [2Кор.5:16] А як же ми Його знаємо? За Духом, звісно ж. Що сталося на дорозі до Емаусу, після того як учні Ісуса скуштували хліба? „Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його. Але Він став для них невидимий…“ [Лк.24:31] Як вони Його пізнали? Не за тілом, звісно ж, бо вони всю дорогу йшли з Ним і не могли пізнати, а за Духом!

Як і в Старому Заповіті, коли ізраїльтяни з’їли з урожаю того краю й манна зникла [Ісус.5:11-12], так і в Новому Заповіті, коли учні з’їли хліб, Ісус став для них невидимий. Ізраїльтяни їли опрісноки та пражене зерно [Ісус.5:11], а учні їли хліб, який дав їм Ісус. [Лк.24:30] Зазвичай кажуть, що Ісус причастився з ними, але в Причасті ми їмо Його тіло, або манну, тоді як ізраїльтяни й учні Ісуса їли прісний хліб, а це насправді зовсім інше. Прообразом чого ж тоді є опрісноки й хліб, який Ісус дав учням?

Павло пише: „Отож, очистьте стару розчину, щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений. Тому святкуймо не в давній розчині, ані в розчині злоби й лукавства, але в опрісноках чистости та правди!“ [1Кор.5:7-8] То що, тепер нам їсти одне одного, чи що? :-) Та ні, повернімося до 2 Коринтянам 5:16, де Павло пише, що ми більше не знаємо Христа за тілом, щоб побачити, що ж це за нове тісто, або опрісноки. У наступному вірші сказано: „Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, — стародавнє минуло, ото сталось нове!“ [2Кор.5:17] Нове тісто, або опрісноки, — це нове творіння. Коли Ісус воскрес із мертвих, то Він став новим тістом, або новим творінням. Ісус не творіння, а Бог, але, будучи людиною, Він став новим творінням. А що ми в Ньому, то ми також є новим творінням, як Він.

Щоразу, коли ми пізнаємо Христа, як два учні на дорозі до Емаусу, і отримуємо одкровення про Ісуса — не яким Він був у тілі, а яким Він є тепер, прославлений і „вище від усякого уряду, і влади, і сили, і панування, і всякого ймення, що назване не тільки в цім віці, але й у майбутньому“ [Еф.1:21], — ми їмо опрісноки й відповідно змінюємося в Його образ від слави на славу. А який Він є тепер, такі й ми на цім світі. [1Ів.4:17] Оскільки Він наша Пасха й принесений у жертву за нас, то ми тепер, як Він, чисті, без злоби й лукавства, і прісні!