Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви!
— 1 Коринтянам 9:24

У 1 Коринтянам 9:24-27 Павло говорить про якийсь забіг, у якому він брав участь, а також про нагороду, яку отримує переможець. Часто ці слова Павла використовують, щоб «стимулювати» віруючих чинити якісь діла, бо якщо вони їх не чинитимуть, то можуть виявитися негідними нагороди. Таке тлумачення лякає Божу дитину, бо ніхто не хоче виявитися негідним, і, як наслідок, віруючі займаються непотрібними справами й живуть у страху. Господь не дав нам духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму [2Тим.1:7]. Якщо ви щось читаєте чи чуєте і це вселяє у вас страх і бентежить, то це не від Бога, бо досконала [Христова] любов не лякає, а проганяє всякий страх [1Ів.4:18]. То про що ж писав Павло?

Коли ми читаємо Писання, важливо розбирати його в контексті сказаного. У цьому місці Павло говорить про звіщання Євангелії. Він пише: „Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, — це бо повинність моя…“ [1Кор.9:16]. Тобто Павло каже: «Якщо я звіщаю Євангелію, то нема чим мені хвалитися, бо це моя необхідність». А далі продовжує: „Тож коли це роблю добровільно, я маю нагороду; коли ж недобровільно, то виконую службу доручену.“ [1Кор.9:17]. Якщо ближче до оригіналу, то тут говориться: «Якщо я це роблю з власного вибору, то роблю [творю собі] нагороду…».

Хто проповідує з власного вибору? Ті, кого Бог не посилав і хто своїми ділами, як молодий багач [Мт.19:16-21] чи як будівничі Вавилонської башти [Бут.11:4], намагається досягти чи збудувати собі нагороду. Такі люди завжди очікують від Бога нагороди за свою працю. Якщо ж доручено служіння, як Павлові, то це дар від Бога [Еф.4:8-11]. У цьому випадку вже не людина трудиться, а Божа благодать, тобто Ісус, діє в людині [1Кор.15:10]. І якщо не людина трудиться, а Ісус, то яка ж тоді нагорода і хто її отримує? Ось тому Павло пише: «Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один?» Хто переможець, який один? Той, Хто на небесах, — Ісус. Він — наш переможець, а ми переможці в Ньому.

„Фарисеї тоді між собою казали: «Ви бачите, що нічого не вдієте»“ [Ів.12:19] Фарисеї-законники, які займалися тільки ділами, не встигали за Ним, бо Він «біг» надто швидко. У Посланні до євреїв автор пише: „Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри“ [Євр.12:1-2]. Зверніть увагу на слова «скиньмо всякий тягар». Про який тягар ідеться? Про тягар діл Закону, у яких жили фарисеї. А що за гріх, який обплутує нас? Невірство, тобто покривало Закону, яке заважало фарисеям дивитися на Начальника й Виконавця віри [2Кор.3:15-16].

Тільки ті, хто перебуває в ділах Закону, можуть виявитися негідними. Павло пише: „Випробовуйте самих себе, чи ви В ВІРІ, пізнавайте самих себе. Хіба ви не знаєте самих себе, що Ісус Христос у вас? Хіба тільки, що ви не такі, якими мали б бути.“ [2Кор.13:5] Насправді «не такі, якими мали б бути» грецькою — одне слово «адокімос», яке означає «негідний». А хто ж тоді гідний? Той, хто живе у вірі, — той, у кому живе Ісус Христос. „А хто світ перемагає, як не той, хто вірує, що Ісус — то Син Божий? То Той… Ісус Христос…“ [1Ів.5:5-6] Ісус — наша віра, Він — наша перемога і Він — наша нагорода!