І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання.
—Марка 7:9

Єрихонські мури впали! Алілуя! Сьогодні Господь почав визволяти християн від кайданів традицій і виводити з «церковних коробочок». Про що це я? Про те, що багато хто вже не може слухати те, що проповідують у церквах, і підставляти шию, щоб на неї вішали непосильне ярмо. У віруючих виникає запитання: «Я більше не можу ходити в “мою” церкву. Що мені робити? Де знайти церкву, у якій проповідують Ісуса?» У мене для вас радісна звістка: «Вам не треба знову залазити в коробочку. Ви і є храм Бога Живого». Що ж відбувається? Господь повертає Церкву до витоків, до її первісного призначення, яке ми можемо знайти в книзі Дій.

Хочу одразу сказати, що я не противник Церкви. Церква — це тіло Христове, та й ми з дружиною приїхали в Україну з бажанням відкрити церкву, тільки весь час виходило не так, як ми хотіли, бо ми не розуміли, що Він казав: «ви — Моя Церква». І слава Богу, що не виходило! Проблема в тому, що коли хтось відкриває церкву, то все відбувається за певним планом, точніше, відповідно до традицій, а не відповідно до Божого Слова. Щоб було зрозуміліше, поставлю одне із запитань, які мене дуже давно хвилювали: «Де в Біблії написано, що служіння в церкві має відбуватися в такому форматі — прославлення, оголошення й свідчення, проповідь і причастя?» В усіх церквах, зокрема й найновіших харизматичних, служіння відбувається за цією схемою, і все тому, що основою будування церкви є традиції, які зародилися в Католицькій церкві ще з часів імператора Костянтина. У Діях я бачу зовсім інше: „І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах“ [Дії.2:42].

Господь звернув мою увагу на такий цікавий «збіг». Коли в нас була домашня церква в Америці, то до нас ходило кілька людей, які також відвідували в неділю іншу церкву. Вони не погоджувалися з ученнями, які проповідували в тій церкві, але чомусь далі туди ходили. Дивно, адже в нас було і вчення, з яким вони повністю погоджувалися, і спілкування, і ламання хліба, і молитва. Як кажуть, усе необхідне, то навіщо туди ходити? Я сказав «збіг», бо історія повторилася тут, в Україні, і пояснення з їхнього боку [хоча їх ніхто й не питав], як там, так і тут, було одне: «Я туди ходжу тільки на прославлення». Цікаво, що про прославлення в Діях 2:42 нічого не сказано. Я не проти прославлення, бо прославляю Господа в дусі й правді, як казав Ісус, та й пісні слухаю й співаю не тільки в неділю. Як показав мені Господь, вони просто боялися вийти з коробочки, або тієї традиції, на якій виросли.

Традиції, або передання, — це фарисейська закваска, від якої Ісус застерігав Своїх учнів і яку жінка [Церква] замісила в борошно [Боже Слово], аж поки не скисло все тісто [учення]. А коли все скисло, то й сила пішла. Зверніть увагу, що всі нові пробудження починалися дуже потужно, і сила була, і Дух рухався, але потім поступово все вмирало, бо людей посадили на лавки й замкнули в коробочку, або традицію. Багато хто, думаю, чув про мужа віри Сміта Віглсворта й про те, які чуда через нього творив Господь. Він був одним із засновників П’ятидесятницького руху, і в ті часи багато хто рухався в дарах Святого Духа. Підіть сьогодні в будь-яку п’ятидесятницьку церкву — чи знайдете ви, щоб там усі рухалися в дарах Святого Духа? Там хоч і не хрестять немовлят і немає Папи, але вона все більше нагадує Католицьку церкву. І все тому, що основою церкви були не Ісус і не Боже Слово, а традиції.

У сучасній церкві існує безліч інших традицій, про які зараз немає місця писати, але якщо у вас є бажання свіжим поглядом побачити, якою була Церква після воскресіння Господа й хрещення учнів Духом Святим, просто відкрийте книгу Дій і прочитайте її не крізь лінзи традицій і того, що вам розповідали чи що ви бачили в церкві, а покладаючись на Господа. Ви здивуєтеся, як мало сьогоднішня церква нагадує ту, вільну від закваски. Дехто, можливо, заперечить: «Бог творить усе нове», але «Ісус учора, сьогодні й навіки Той Самий», і тіло Його теж, і все, що відкривалося в нових деномінаціях, було давно забутим старим, а потім згасало, бо від початку повністю не позбувалися старої закваски.

Спочатку диявол намагався знищити віруючих, убиваючи мучеників, але коли це не вдавалося, то він за допомогою імператора Костянтина помістив церкву в коробочку за стіни й відокремив церкву від вулиці й суспільства. Слава Богу, Господь зруйнував стіни, і тепер Його учні починають виходити з коробок повільного згасання й традицій, живучи в Дусі й правді.