Ані не випробовуймо Христа, як деякі з них випробовували, — та й від зміїв загинули.
— 1 Коринтянам 10:9

Ви, думаю, чули, як іноді реагують на Євангелію благодаті: «Ця новина надто проста, тому це єресь», «Ці християни постійно кажуть “благодать”, “благодать”, а самі й пальцем не хочуть поворухнути, щоб служити Богові», «Проповідники благодаті проповідують не всю Біблію, а тільки те, що їм вигідно», «Так, ми спасені благодаттю, але тепер маємо слухатися Бога й виконувати Його заповіді» і таке інше. Що насправді роблять ці люди — вони зневажають Божу благодать.

Коли ізраїльський народ ходив пустинею, сталося так, що він занепав духом і знову нарікав на Бога й на Мойсея. Саме на цей випадок посилається Павло в 1 Коринтянам 10:9. Чим же вони тоді випробовували Бога і який для нас сьогодні урок? Бо тепер нам кажуть, що випробовувати Бога — це нарікати на Нього й скаржитися, коли важко, а треба терпіти. Подивімося, як вони випробовували Бога. „І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: «Нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обридла ця непридатна їжа»“. [Чис.21:5] Вони нарікали, кажучи, що їхній душі обридла ця непридатна їжа, або, ближче до оригіналу, «огидний хліб». Так вони називали манну, яку Господь посилав їм з неба. А що сьогодні є манною? Ісус сказав: „Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба. Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“. [Ів.6:32-33] Ісус і є справжня манна, або хліб, що зійшов з неба.

Але ж християни не зневажають Ісуса, адже всі вірять у Нього, чи не так? Тільки от Ісуса можна зображати по-різному. [2Кор.11:4] У Євангелії від Івана сказано, що Слово [Ісус] сталося тілом [манною] і перебувало між нами, повне благодаті та правди. [Ів.1:14] Зверніть увагу: не повне заповідей, послуху тощо, а повне благодаті та правди. Тому зневажати благодать — це те саме, що зневажати правду й Ісуса, а отже, випробовувати Христа. Павло писав: „Божої благодаті я не відкидаю. Бо коли набувається праведність Законом, то Христос надармо умер!“ [Гал.2:21] Спроби виправдатися перед Богом ділами й Законом — це не що інше, як відкидання чи зневага Божої благодаті. Тому не будемо відкидати Божої благодаті, а будемо приймати її й жити в ній, бо, як сказано: „Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа [благодаттю], так і в Ньому ходіть“. [Кол.2:6]