І був Ер, Юдин перворідний, злий в очах Господа, — і Господь його вбив.
— Буття 38:7

У книзі Буття є три цікаві випадки, де Бог ніби засуджував і знищував людей, хоча Закон іще не був даний. Те, що люди вмирають від Закону, — зрозуміло, адже буква вбиває [2Кор.3:6], але чому стався потоп, були знищені Содом і Гоморра, а також померли брати Ер з Онаном? Якщо для перших двох випадків можна знайти хоч якесь обґрунтування, то з Ером узагалі нічого не зрозуміло, адже він ніби нічого поганого не зробив. Ситуація насправді прояснюється, коли ми побачимо, що всі ці випадки мають щось спільне. «Що спільного? — може хтось запитати. — Ер з Онаном теж були нетрадиційної орієнтації?» Можливо, вони й відрізнялися від нормальних людей зовнішнім виглядом і поведінкою: під час потопу жили велетні [діти занепалих ангелів], у Содомі — «веселі хлопці», або беззаконники, а Ер з Онаном — навіть незрозуміло, що вони собою являли, але не в цьому суть. Писання каже: „чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце“. [1Сам.16:7]

Перші [Бут.6:5], другі [Бут.19:7,9] і треті [Бут.38:7,10] мали зле серце, і тому вони чинили зло. [Лк.6:45] Але що означає «зло»? Адже часто поняття «зло» розмите — щось погане чи грішне. Павло пише євреям: „Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!“ [Євр.3:12] У грецькому оригіналі слово зло — це понерос, що походить від слова понос. Понос буквально означає напружену працю, виснажливу роботу, муку й біль. Виходить, що злом для Бога є виснажлива й болісна праця, або неспокій. За два вірші перед цим сказано: „Через це Я розгнівався був на той рід і сказав: Постійно вони блудять серцем, вони не пізнали доріг Моїх, тому Я присягнув у гніві Своїм, що вони до Мого відпочинку не ввійдуть“. Чому Бог гнівався на євреїв у пустині? Бо вони не знали Його доріг, тобто Його спочинку, і тому були в постійній боротьбі й ділах, або невірстві. Боже Слово називає їх «поколінням військових» [Повт.2:14-16]. Та й Мойсей, хоч і знав Божі дороги, але впав у діла, коли двічі вдарив по скелі, і тому не дійшов до обіцяної землі.

Повертаючись до Ера, хочу сказати, що ключ до розуміння — у його імені. Ер на івриті означає пильний, насторожений, той, хто наглядає за всім і всіма, або контролює все, що тільки можна. Судячи з імені, Ер теж був людиною війни, або постійної боротьби, як Ісав, про якого сказано: „Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів“. [Рим.9:13] Це не означає, що Бог ненавидить певних людей. Бог є світло, а світло знищує темряву. [1Ів.1:5] Господь також мир і спокій [Єгова-Шалом], а спокій «знищує» напружену працю. Тому Павло й застерігає євреїв: „Отже, біймося, коли зостається обітниця входу до Його відпочинку, щоб не виявилось, що хтось із вас опізнився“. [Євр.4:1] Повіривши в Ісуса, ми вже прийняли спочинок у наше серце. Тепер залишилося перебувати в спокої в нашому розумі й не намагатися досягати всього власними силами, але в усьому покладатися на Господа. Слово нашого Господа звучить і сьогодні: „Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, — і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, — і «знайдете спокій душам своїм».“ [Мт.11:28-29]

Ласкаво просимо в обіцяну землю, землю спочинку, що тече молоком і медом і де все дається без зусиль, адже Його благодать дає нам усе потрібне для життя й побожності.