Нещодавно, переглянувши відео в інтернеті про вхоплення Церкви, велику скорботу й друге пришестя Ісуса, я зацікавився притчею про смоковницю, а також словами Ісуса, які Він сказав одразу після цієї притчі: „Поправді кажу вам: не перейде цей рід, аж усе оце станеться.“ (Мт.24:34) У цьому відео автор казав, що смоковниця символізує Ізраїль, а на підставі 89-го Псалма тривалість роду — щонайбільше 80 років, тому пришестя Ісуса Христа має статися до того моменту, як країні Ізраїль виповниться 80 років.

Коли я розмірковував над словами Ісуса „не перейде цей рід“, або, як написано в сучасному перекладі, «не мине це покоління», Дух Божий сказав мені: «Багато хто помиляється в розумінні Писань, бо дивиться на Ізраїль або на час якоїсь події, але щоб правильно зрозуміти Писання, треба дивитися на Ісуса».

Писання свідчать про Ісуса

У день воскресіння Ісуса двоє Його учнів ішли з Єрусалима до Еммаусу й сперечалися про те, що сталося, як раптом Сам Ісус підійшов і приєднався до них. Ісус запитав їх: «Про що ви розмовляєте між собою дорогою?» Вони почали розповідати про те, що сталося з Ісусом, Який був пророком, сильним перед Богом, і що первосвященики засудили Його на смерть і розп’яли, а наостанок сказали: „А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити.“ (Лк.24:21)

Як бачите, вони були зосереджені на Ізраїлі та його визволенні, а Ісуса бачили як сильного пророка, що мав визволити їх від римського ярма. Думаю, кожен із нас потрапляє в такі ситуації, як ці учні. Ми зосереджені на розв’язанні якоїсь проблеми, а Ісус є лише засобом для її розв’язання. Але Господь так сильно нас любить, що хоче, щоб ми не обтяжували себе проблемами та їх розв’язанням, бо від цього ми будемо такими ж похмурими й роздратованими, як ці учні.

Погляньмо, як Він розв’язав їхню проблему: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки! Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу? І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.“ (Лк.24:25-27) Ісус переключив їхню увагу зі світських проблем — у цьому випадку визволення Ізраїлю — на Себе Самого. І який результат? „І говорили вони один одному: «Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?»“ (Лк.24:32) (До речі, зверніть увагу, що слово «серце» стоїть в однині, тому, найімовірніше, учнями були чоловік і дружина.)

Щоразу, коли Дух Божий відкриває наші очі на Ісуса в Писаннях, наше серце починає палати й переповнюватися Божою любов’ю! Тому, читаючи те чи інше місце в Писанні, просіть Господа, щоб Він відкрив вам там Ісуса і Його славу. Коли Ісус говорив про Святого Духа, то сказав: „А коли Втішитель прибуде, що Його від Отця Я пошлю вам, — Той Дух правди, що походить від Отця, Він засвідчить про Мене.“ (Ів.15:26)

Цей рід

То про який же рід говорив Ісус, коли сказав: „не перейде цей рід, аж усе оце станеться“? До речі, цей вірш часто використовують так звані претеристи на доказ своєї теорії, що все, про що говорив Ісус у 24-му розділі Євангелії від Матвія, а також Його пришестя вже сталися в 70 році н. е., коли римляни зруйнували храм в Єрусалимі. Але вони так само помиляються, як і автор відео, про якого я казав на початку, бо дивляться не на Ісуса, а на часи й пори. Саме тому, коли учні запитали Ісуса: „Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеві?“, Він їм відказав: „То не ваша справа знати час та добу…“ (Дії.1:6-7)

Річ у тім, що вони, як і учні, які йшли до Еммаусу, були зосереджені на часі й на Ізраїльському царстві, а не на Ньому. Ісус так само переключив їхній погляд на Себе Самого: „Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі“. (Дії.1:8)

Дуже часто віруючих примушують свідчити, і при цьому центром є не Ісус, а саме свідчення й добрі діла. Ісус сказав, що ви приймете силу, коли зійде Святий Дух, а вже Сам Дух Святий свідчитиме через вас. Ісус казав учням: „Коли ж видадуть вас і поведуть, — не турбуйтеся заздалегідь, що вам говорити, — а що дане вам буде тієї години, то те говоріть: бо не ви промовлятимете, але Дух Святий.“ (Мр.13:11)

Так от, про який же рід говорив Ісус? Одразу після того, як Ісус сказав, що не перейде цей рід, аж усе оце станеться, Він продовжив: „Небо й земля проминеться, але не минуться слова Мої!“ (Мт.24:35) Тому ключ до розуміння цього роду — у Його ж словах.

Щоразу, коли Ісус уживав слово «рід», або «покоління» (грец. генеа), Він завжди говорив про одне й те саме: «рід лукавий і перелюбний», «рід лукавий», «роде невірний і розбещений». У 23-му розділі Євангелії від Матвія, який іде перед 24-м, Ісус дуже яскраво й барвисто описав цей рід, а наприкінці підсумував: „Поправді кажу вам: Оце все спаде на рід цей!“ (Мт.23:36)

Справді, усе, що Ісус говорив у 23-му розділі від Матвія, сталося з невірним релігійним родом у 70 році, коли храм було зруйновано, а все те, що Ісус сказав у 24-му розділі від Матвія, станеться з тим самим невірним родом, тільки перед Його другим пришестям.

У притчі про наполегливу вдову, що символізує юдеїв під час великої скорботи, Ісус поставив запитання: „Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?“ (Лк.18:8) Відповідь: «Ні», бо Ісус Сам сказав, що цей рід невірний, або невіруючий, не перейде, або, іншими словами, не зникне, аж усе це станеться, включно з Його другим пришестям. І Господь спасе Божих вибраних не за їхньою вірністю, а завдяки Своїй вірності завіту з Авраамом.

Притча про смоковницю

Повертаючись рано-вранці до Єрусалима, Ісус зголоднів. Побачивши при дорозі смоковницю (фіґове дерево), Він підійшов до неї, але не знайшов на ній нічого, крім листя. Тоді Ісус сказав дереву: „Нехай плоду із тебе не буде ніколи повіки!“ І фіґове дерево зараз усохло. (Мт.21:19) Що символізує смоковниця і чому Ісус прокляв її?

Як ми вже казали, краще дивитися на Ісуса, щоб зрозуміти зміст сказаного. Якщо ми глянемо на Ісуса в цій історії, то побачимо, що Він зголоднів. Саме так Він почувався, коли сидів біля криниці в Самарії, а учні пішли до міста по їжу. Там, біля криниці, Ісус зустрів самарянку, а після розмови з нею сказав учням: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.“ (Ів.4:34)

Про яку ж справу говорив Ісус? Трохи далі, у 6-му розділі від Івана, Ісус відповів юдеям: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“. (Ів.6:29) У цьому й полягає Божа воля, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне. Ісус наситився тим, що самарянка увірувала в Нього.

Смоковниця в нашому випадку не дала Ісусові поживи й не принесла плоду віри, тому вона символізує рід невірний. Написано також, що Ісус не знайшов на ній нічого, крім листя. Є такий біблійний принцип, що коли якесь слово вперше трапляється в Писанні, то там заховане одкровення про це слово, бо Ісус є Боже Слово і Він також є Перший і Останній.

Уперше слово листя трапляється в книзі Буття: „І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фіґові листя, і зробили опаски собі.“ (Бут.3:7) Адам і Єва покрили наготу фіґовим листям, але Господь покрив їхню наготу одежею закланого ягняти. Одежа в Писанні символізує праведність (Об.19:8). Фіґове листя — це власна праведність, або праведність від Закону, а одежа, узята зі шкури жертви, — це Божа праведність, або праведність від віри. Опаски з фіґового листя Адам і Єва самі зробили собі, а одежу шкуряну — Господь зробив Адамові та жінці його і Сам зодягнув їх. (Бут.3:21)

Павло писав про невіруючий Ізраїль: „Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій.“ (Рим.10:3) Власна праведність — від Закону й невірства, а Божа праведність — від віри в Ісуса. (Рим.10:5-6) Павло також писав галатам, які почали дотримуватися діл Закону, про праведність від Закону: „А всі ті, хто на діла Закону покладається, — вони під прокляттям. Бо написано: „Проклятий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Закону, щоб чинити оте!““ (Гал.3:10) Ось чому Ісус прокляв смоковницю, тобто рід невіруючий.

Тепер, розуміючи, що символізує смоковниця, а також листя, ми можемо збагнути притчу про неї: „Від дерева ж фіґового навчіться прикладу: коли віття його вже розпукується, і кинеться листя, то ви знаєте, що близько вже літо.“ (Мт.24:32) Іншими словами, Ісус каже, щоб Його учні розпізнали наближення Божого Царства з того, як розвивається рід невірний. У нашому випадку — це релігійні лідери Ізраїлю. Листя, що розпускається, — це їхні спроби утвердити власну праведність, відкинувши праведність Божу.

У Посланні до євреїв про таких написано: „Не можна бо тих, що раз просвітились були… та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.“ (Євр.6:4-6) Часто цим віршем тепер лякають віруючих в Ісуса, але він говорить про юдеїв-відступників, які відкинуть пророцтво двох свідків з 11-го розділу Об’явлення під час скорботи Якова й повернуться до жертвоприношень у новозбудованому храмі. Це те, що Павло в Посланні до солунян називав відступленням (грец. апостасія): „Хай ніхто жодним способом вас не зведе! Бо той день не настане, аж перше прийде відступлення, і виявиться беззаконник, призначений на погибіль…“ (2Сол.2:3)

У міру того як наближається день Господній, дивімося на Ісуса, Початок і Кінець нашої віри. Бо наша віра — це не наслідок наших зусиль, а плід Святого Духа, вироблений Самим Господом усередині нас, через нас і заради нас. Коли Ісус стає центром нашого життя й джерелом наших благословень, тоді наше серце палатиме, як в учнів, а душа перебуватиме в мирі й спокої. Ісус уже все звершив заради нас і Сам став нашою повнотою. У Ньому ми праведні, святі, здорові, благословенні й улюблені, бо який Він, такі й ми на цім світі! (1Ів.4:17)