Брати й сестри часто страждають від тих чи інших залежностей. Вони щиро намагаються позбутися того, що руйнує їхнє життя і життя їхніх близьких, але часто зазнають поразки. Буває, сили волі вистачає, щоб протриматися тиждень або навіть кілька місяців, але потім людина знову зривається, і все починається спочатку. Звертаються до пасторів і лідерів, за них помоляться, начебто на якийсь час допомагає, але потім знову. Як же братові чи сестрі розірвати це порочне коло й вийти з нього на свободу?

Пізнання правди

Ісус якось сказав учням: „і пізнаєте правду, — а правда вас вільними зробить!“ (Ів.8:32) Це, звісно, чудові слова, тільки от незрозуміло, яку правду треба пізнати, щоб звільнитися. Від проповідників можна почути всілякі методики постів і молитов, зміцнення віри чи оновлення розуму і таке інше, але це все звучить якось складно, та й Ісус Христос у таких методиках згадується рідко. Усе зводиться до того, що людині треба зробити в тій чи іншій ситуації, щоб вона розв’язалася. Навіть віра, яка до людських діл не має стосунку, може перетворитися на ще одне діло. Так, наша віра — це діло, але не наше, а Боже. (Ів.6:29)

Коли я перечитував вірш «і пізнаєте правду, — а правда вас вільними зробить», Господь звернув мою увагу на сполучник «і», з якого починається цей вірш. Тобто спочатку Ісус щось сказав, а потім додав: «і тоді пізнаєте правду». Іншими словами, пізнання правди — це не особисте зусилля чи досягнення, а результат, або плід, чогось іншого. Прочитаймо попередній вірш:

Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете
–Івана 8:31

Зверніть увагу, що Ісус говорив ці слова людям, які ввірували в Нього. Якщо ви вірите в Ісуса і вам потрібна свобода від будь-якої проблеми чи залежності, то ці слова Ісуса звернені саме до вас: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете».

«Ось бачиш, брате Поле, нам треба перебувати в Його слові, а ти кажеш, що нічого не треба робити», — підкаже хтось. Правильно кажеш, брате, тільки що для тебе означає перебувати в Його слові? Якщо ти думаєш, що це означає безкінечно молитися або читати Біблію день і ніч, то це знову зводиться до наших діл. Але віруючий, як писав апостол Павло, живе не в ділах, а у вірі, а віра, написано, не від діл, щоб ніхто не хвалився. (Еф.2:9) А так вийде, що ти молився 3 тижні з ранку до вечора, потім отримав тимчасове полегшення — і що ти тоді засвідчиш про своє звільнення? Звісно ж, скажеш: «Я молився три тижні, і Бог мене спас! Слава Богу!» Кому слухачі віддадуть славу? Звісно ж, тобі, дорогоцінний! Ти ж такий старанний і пильний, що своїми зусиллями активував Самого Бога! Можливо, я трохи перебільшую, але факт залишається фактом: якщо людина докладає якихось особистих зусиль, то вона завжди впхне свою участь у Боже діло. Ні, дорогоцінний, — Ісус є Господь і Спаситель, а не я плюс Ісус, а наша віра — це дар Божий і плід Святого Духа, а дари даються й плоди виростають від Самого Бога, без жодних зусиль з боку потопельника. (Добрий Пастир знайшов загублену вівцю й поклав Собі на плечі, а не вона туди застрибнула.)

Отож, як нам перебувати в Його слові, щоб пізнати правду? Зверніть увагу, що слово Його — в однині, тобто перебувати треба всього лише в одному слові. Одразу легше стало, правда ж? Слово «перебувати» грецькою — мено (G3306), і дослівно означає залишатися, чекати, очікувати. А Його слово, у якому треба залишатися, — це те Слово, що було споконвіку, що було в Бога, що було Бог, і потім стало тілом. Це Слово — Сам наш улюблений Господь Ісус Христос, у Якого нас помістив Бог зі Своєї великої любові, і тепер Він каже нам: «Якщо будете залишатися у Христі, не будете вилазити з ковчега, коли вирують хвилі потопу, не будете відчиняти губителеві двері, помазані кров’ю ягняти, то будете справді Його учнями й пізнаєте правду».

На жаль, ворог обдурив галатів, і вони вилізли з безпечного місця й почали жити в ділах Закону. Ісус звільнив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям на хресті замість нас, щоб ми жили в Авраамових благословеннях, але якщо віруючий покладається на свої діла й свої зусилля бути старанним і порядним, то далеко він так не заїде. Кожного вистачить настільки, наскільки сильна його власна плоть, але плоттю пожадливостей плоті ніяк не подолати. Тільки Дух Божий може зростити потрібний плід.

Божі подарунки

Усе, що потрібне для життя та побожности, подала нам Його Божа сила пізнанням Того, Хто покликав нас славою та чеснотою.
–2 Петра 1:3

Прочитавши цей вірш, хочу звернути вашу увагу на те, що Бог нам уже подав усе потрібне для життя та побожності. Тато Бог подарував нам Царство Боже, яке уже всередині нас, і нам немає потреби щось у Нього просити чи благати. Усе, що нам потрібно для життя, уже є всередині нас у вигляді Татових подарунків. Залишилося тільки зазирнути в коробочку й подивитися, що там усередині. Думаю, для цього не потрібно якихось особливих навичок чи зусиль. Поспостерігайте за дітьми, як вони сильно «стараються», відкриваючи подарунки на Різдво чи Новий рік. У цьому разі відкривання подарунків і дізнавання, що в них, — це не що інше, як пізнання Того, Хто покликав нас.

У наступному вірші Петро продовжує: „Через них даровані нам цінні та великі обітниці, щоб ними ви стали учасниками Божої Істоти, утікаючи від пожадливого світового тління.“ (2Пет.1:4) Які чудові слова, хоч на перший погляд вони й здаються надто складними й незрозумілими. О-о, як наш Небесний Тато любить дарувати подарунки! Але тут ідеться не про прості подарунки чи обітниці, а про великі й цінні. Від цих слів такий приємний запах, як від свіжоспеченого хліба, коли зголоднів. Аж голова трохи закрутилася.

Отож ці великі, або, як у сучасному перекладі написано, найбільші, і цінні подарунки були дані нам завдяки Його славі й чесноті. Там ужито грецьке слово арете (G703), яке означає досконалість, чудові якості. Іншими словами, ми отримали найбільші й цінні подарунки завдяки славі й досконалостям Ісуса Христа. Вау! Я вже в захваті від цих слів. Тобто мій дім заповнений Татовими найкращими подарунками в усьому всесвіті лише тому, що Ісус такий прекрасний, досконалий і без жодної вади. Ще раз, щоб добре прожувати смакоту й проковтнути: «Тато переповнив мій дім Своїми найбільшими подарунками, бо Ісус має чудові якості». Яка велика благодать, що її просто не описати словами!

Це ми тільки про те, як ми ці подарунки отримали, і вже від цього стільки втіхи, а тепер давайте розкриємо їх із дитячою невимушеністю й подивимося всередину. А там написано, що завдяки Божим подарункам, або обітницям (якщо хтось хоче ближче до оригіналу), ми стали учасниками Божої Істоти, або, якщо по-сучасному й зрозуміло, уподібнилися Самому Богові. Ого! Не жартуй так, Поле. А я не жартую: апостол Петро з натхнення Святого Духа каже, що ми тепер подібні до Самого Бога, або що ми тепер такі, який Він. А який Він? Подивіться на Ісуса й пізнайте Його чесноту! Який Він — досконалий, прекрасний і без вади, — такі й ми. (1Ів.4:17)

Ти, дорогоцінний брате, думаєш про себе не так, як належить. Ти думаєш, що в тебе є ця залежність і ти грішний, але Бог каже, що коли в тобі живе Христос, то ти тепер схожий на Нього, як близнюк. І саме так, за Словом Божим, Господь спас тебе від пожадливого світового тління. А те, що ти не виявляєш чудових якостей Того, за чиїм образом тебе створено, — це лише тому, що ти осліп і забув про очищення з своїх давніх гріхів.

Прощення гріхів

Отож, давши нам знати, що ми тепер у всьому стали подібні до Бога, апостол Петро продовжує: „Тому докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті — пізнання, а в пізнанні — стримання, а в стриманні — терпеливість, а в терпеливості — благочестя, а в благочесті — братерство, а в братерстві — любов.“ (2Пет.1:5-7) Хтось, можливо, скаже: «Мені якраз і бракує оцього стримання, коли зриваюся й роблю непотрібне». Так от, друже мій, стримання — це не результат твоїх зусиль чи якихось тренувань, а результат ось чого: „Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа.“ (2Пет.1:8) Усі ці чудові якості — плід пізнання Ісуса Христа, Його чудових якостей, які тепер і наші, і Його досконалої роботи на хресті, через яку Він і зробив нас подібними до Себе! Отримав одкровення, що Ісус слухняний Отцеві, — і завдяки цьому тепер і ти слухняний і потроху починаєш виявляти цю слухняність, точніше, не ти виявляєш, а Божа благодать, що з тобою.

«А що, коли я їх не виявляю?» — можливо, запитає хтось. Апостол Петро одразу ж відповідає на це запитання: „А хто цього не має, той сліпий, короткозорий, він забув про очищення з своїх давніх гріхів.“ (2Пет.1:9) Що стається, коли брат забуває, що Ісус заплатив на хресті за всі до одного його гріхи, і заплатив не тільки за його гріхи, а й за гріхи всього світу? (1Ів.2:2) Такий брат утрачає духовний зір і перестає виявляти досконалості Ісуса Христа, які йому щедро подарував Небесний Отець.

Тому, дорогоцінний брате чи сестро, Дух Божий сьогодні нагадує вам, що за всі ваші без винятку гріхи, беззаконня, помилки й неподобства Ісус заплатив Своєю святою кров’ю. Дух Божий так і свідчить: „А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю“! (Євр.10:17) Так-так, Тато Бог нічого поганого про тебе не пам’ятає й не знає, тому, коли ти просиш Його простити щось, що ти там накоїв, Він гадки не має, про що йдеться. Це не я вигадав, але так свідчить Святий Дух, і хто я такий, щоб із Ним не погоджуватися?

Тому, браття, тим більше дбайте чинити міцним своє покликання та вибрання, бо, роблячи так, ви ніколи не спіткнетесь.
–2 Петра 1:10

Можливо, слово дбайте й відгукується в нашому розумі закликом до якихось релігійних діл, але не про це тут ідеться. Грецьке слово, перекладене як «дбайте», — спудазо (G4704), яке дослівно означає поспішати, квапитися. Закхей виліз на смоковницю, щоб побачити Ісуса, а Ісус, проходячи повз, каже йому: „Закхею, — зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!“ (Лк.19:5) Смоковниця — прообраз Закону, тому, живучи в ділах Закону, Закхей чинив неподобства — крав і шахраював. Але коли Господь покликав його швидше зійти до Нього, бо Бог гордим і тим, хто себе підносить, противиться, а смиренним дає благодать, то Закхей, звільнившись від Закону, прийняв у свій дім Ісуса й знайшов благодать. І який результат? Закхей почав показувати у вірі своїй чесноту: „Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим“, а в чесноті — пізнання: „а коли кого скривдив був чим, — верну вчетверо“. (Лк.19:8)

Злізши з дерева Закону, Закхей отримав міцне покликання й основу. Його основою стало не власне пізнання добра і зла, а Ісус Христос. А коли Ісус Христос — наша основа, то ми ніколи не спіткнемося. Якщо твоя праведність чи слухняність, дорогоцінний брате чи сестро, залежить від твоїх власних зусиль і зразкової поведінки, то ти скоро спіткнешся, але якщо Ісус Христос — твоя праведність, то ти ніколи не спіткнешся! Амінь!

„Тому то ніколи я не занедбую про це вам нагадувати, хоч ви й знаєте, і впевнені в теперішній правді.“ (2Пет.1:12) Бачите, навіть якщо ми знаємо й упевнені в тому, що наші гріхи прощені, нам однаково потрібне нагадування, бо, коли ми живемо в цьому світі, життєві турботи відволікають нас від правди, і ми починаємо забувати, ким ми є в Христі Ісусі. Зате в нас є Дух Божий, наш Утішитель, Який нагадує нам, що Ісус уже заплатив за всі наші гріхи Своєю кров’ю. Він викупив нас від усіх проклять, включно з родовими. Тепер у нашому житті мають виявлятися тільки Авраамові благословення, які Тато подарував нам у Христі Ісусі. Навіть якщо ви не бачите швидких результатів — не впадайте у відчай. Дивіться на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри. Пізнавайте Його досконалості й прекрасні якості як свої, і Дух Божий через це пізнання буде зрощувати чесноту, пізнання, стримання, терпеливість, благочестя, братерство і, найголовніше, — любов, що вона — союз досконалості!