Раніше я якось не надто цікавився подіями, пов’язаними з приходом Христа, або, по-науковому, есхатологією. Єдине, що я знав, — що Ісус помер і воскрес приблизно в 30 році, потім був узятий на небо й має повернутися через 2 дні (2000 років). Підказки про два дні записані в історії воскресіння Лазаря, де Ісус пробув два дні в певному місці з учнями, а потім вирішив повернутися до Юдеї (Ів.11:6-7), а також у притчі про доброго самарянина, який, від’їжджаючи, дав господареві заїзду 2 динарії. Динарій за часів Ісуса був денною платнею робітника, тому два динарії — прообраз двох днів, а господар заїзду тут — прообраз Духа Святого. (Лк.10:35) Тому я вважав, що Ісус прийде десь близько 2030 року.

Але в січні 2017 року на мене посипалися всілякі пророцтва про останні часи й прихід Христа, аж до того, що однієї ночі я прокинувся від голосу, який ніби промовив мені у вухо: «Сину людський, пророкуй! Вавилон буде засуджено!» Книги Єзекіїля я на ніч не читав, та й узагалі майже не читав її до того моменту. Але відтоді мене цікавить здебільшого все, що пов’язане з приходом нашого Господа Ісуса Христа і нашим зібранням до Нього на небо.

Об’явлення Ісуса Христа

Дуже часто Об’явлення подають як книгу про кінець світу, а також про всілякі події, які відбуватимуться перед приходом Ісуса Христа. Хоча ці речі й мають місце, але Ісус найкраще охарактеризував, про що ця книга: „Об’явлення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог“ (Об.1:1). Як бачите, книга Об’явлення — це не об’явлення кінця світу, Армагеддону, великої скорботи і навіть не об’явлення антихриста. Це об’явлення нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа. Ось чому в першому розділі написано: „Блаженний, хто читає, і ті, хто слухає слова пророцтва…“ Блаженний, бо, як писав апостол Петро: „благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!“ (2Пет.1:2)

У першому розділі Ісус відкриває Себе апостолові Іванові: що Він — свідок вірний, перворідний з мертвих і владика земних царів, що Він — Альфа й Омега, Перший і Останній. У другому й третьому розділах Ісус відкриває Себе ангелам семи Церков, причому кожній Церкві по-особливому. У кожному одкровенні, яке Ісус давав ангелам Церков, Він показував, що одкровення про Нього було виходом із їхньої ситуації. У четвертому й п’ятому розділах Ісус відкриває Себе небесам як Агнець Божий, Який Своєю кров’ю викупив людей з усякого племені, і язика, і народу, і люду.

У 6-му розділі Ісус відкривається людям на землі як праведний Суддя, тому люди казали скелям: „Поспадайте на нас, і позакривайте ви нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, і від гніву Агнця! Бо прийшов це великий день гніву Його, і хто встояти може?“. У 7-му Він відкривається великому натовпові людей, що стоять перед престолом, як добрий Пастир, Який водить Своїх овець до джерел живої води.

Можна й далі розкривати Ісуса в кожному розділі книги Об’явлення, та й у перелічених я торкнувся лише верхівки айсберга. Книга Об’явлення — це безмежна скарбниця одкровень про нашого Улюбленого. Часто ми читаємо й не розуміємо, про що ця книга, бо наш погляд зазвичай звернений на себе, тому нам зрозуміліші такі книги Писання, як Послання апостола Якова, що адресоване здебільшого тілесним, немовлятам у Христі чи юдеям. У книзі Об’явлення ми мало що знайдемо про те, що нам треба робити й як поводитися в тій чи іншій ситуації, тому нам нічого не зрозуміло. А ті, хто намагається тлумачити книгу Об’явлення, часто роблять це з позиції книги про кінець світу чи про антихриста, а не розкривають у ній Христа. Як писав Павло, «правда в Ісусі», і тільки коли нашим центром і наголосом є Ісус Христос, а не людські діла чи події останніх часів, тоді ми будемо ближчими до істини й менше потраплятимемо в оману.

Велика ознака

У 12-му розділі книги Об’явлення написано про велику ознаку, що з’явилася на небі. Багато хто, як і я колись, вважає, що там ідеться про народження Ісуса Христа. Справді, одне з першорядних значень цієї ознаки — народження Месії від діви. Павло писав, що юдеї шукають ознак, а також що ознаки — для невіруючих, тому ця ознака насамперед для юдеїв, які не вірують в Ісуса. Віруючим не потрібні жодні ознаки, що підтверджують, що Ісус — Месія Ізраїля, Цар над царями й Господь над панами. Ми й так у це віримо. Павло писав, що віруючим дано не ознаки, а пророцтва, щоб через пророцтва, насамперед книги Об’явлення, а також усього Писання, ми отримували розраду й підбадьорення: «Блаженний, хто читає, і ті, хто слухає слова пророцтва».

1 І з’явилась на небі велика ознака: Жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок із дванадцяти зір. 2 І вона мала в утробі, і кричала від болю, та муки терпіла від породу… 5 І дитину вродила вона чоловічої статі, що всі народи має пасти залізним жезлом. І дитина її була взята до Бога, і до престолу Його.
— Обʼявлення 12:1-2,5

Якщо детально розглянути це пророцтво, то можна побачити, що ця жінка мало схожа на Марію, яка народила Ісуса. Марія не втікала в пустиню від змія, якого було скинуто на землю після того, як її дитину було взято до Божого престолу. Хоча диявол і намагався вбити новонародженого Месію через царя Ірода, але Ісус не був узятий на небо в дитячому віці від гніву змія. Ісус віддав за нас Своє життя на хресті, зруйнував діла диявола, воскрес із мертвих третього дня за Писанням, а через 40 днів у хмарі вознісся на небо при багатьох свідках. Тому жінка й дитина чоловічої статі в цьому пророцтві вказують на інших людей, через яких Ісус Христос відкривається світові.

Багато хто, особливо серед англомовних християн, пов’язує цю ознаку, яка з’явиться на небі 23 вересня 2017 року, з узяттям Церкви й каже, що дитина чоловічої статі — це Церква. Адже Церква — це тіло Христа, а Христос — Той, Хто має пасти всі народи залізним жезлом. Ісус також казав, що переможцеві, який аж до кінця додержує Його вчинки, Він дасть владу над поганами, і той пастиме їх залізним жезлом. (Об.2:26-27) Але апостол Іван невипадково двічі вказав на те, що ця дитина чоловічої статі, а Церкву, як ми знаємо, у Писанні завжди представлено як дівчину, наречену й дружину Христа. Невипадково апостол Павло порівнював чоловіка й дружину з Христом і Церквою, коли цитував пророцтво з книги Буття: „«Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, — і будуть обоє вони одним тілом». Ця таємниця велика, — а я говорю про Христа та про Церкву!“ (Еф.5:31-32)

Дружина Христова

Якщо ми подивимося на Єву, яка є прообразом Церкви, то можемо побачити цікаві особливості. Для початку, Єва не була народжена іншою жінкою. Господь навів міцний сон на Адама, узяв одне з його ребер і створив із цього ребра жінку. Примітно те, що в єврейській мові, мові, якою написано книги Старого Заповіту, тут для слова створив ужито зовсім інше слово, ніж тоді, коли Господь творив Адама.

Коли Господь творив Адама з пороху земного, то для слова створив ужито єврейське слово яцар (H3335), яке дослівно означає сформувати, як ганчар формує свій виріб із глини. Тому не дивно, що в Писанні людину часто порівнюють із глиняним посудом, а Господа — з ганчарем. (Іс.45:9; Рим.9:21) Дух Божий, так само як ганчар, формує дитину в утробі матері. Так само Святий Дух сформував фізичне тіло другого Адама, нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, в утробі Марії. (Іс.49:5)

Для створення Єви вжито зовсім інше слово. Тут ужито єврейське слово бана (H1129), яке означає будувати, споруджувати, як будівничий будує дім чи будівлю. Ось чому Павло у своїх посланнях часто порівнював Церкву з Божим домом, а Петро називав віруючих живим камінням, з якого будується дім духовий. Церква не зачинається й не народжується, як дитина, а закладається й будується, як будівля, „збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос, що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм у Господі, що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу.“ (Еф.2:20-22) Дух Божий формує дитину в утробі матері, і той самий Дух будує Церкву.

Після того як Господь створив (збудував) Єву, Він привів її до Адама, і на той момент вона була вже дорослою. Адам не одружився з дівчинкою, коли сказав: „Оце тепер вона — кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона жінкою буде зватися“. Так і Церкву Дух Божий приведе до Ісуса Христа, її Нареченого, і тоді почнеться весільний бенкет. Ревеку, яка є прообразом Церкви, слуга (Святий Дух) привів до Ісака (Ісуса), і вона стала його дружиною.

Дитина чоловічої статі

«Але хто ж тоді ця таємнича дитина чоловічої статі, яку буде взято до Божого престолу?» — можливо, запитає хтось. Мене також якийсь час цікавило це запитання, і потім Господь відкрив дещо цікаве. Жінка в 12-му розділі Об’явлення символізує народ Ізраїля, бо на її голові було 12 зір, що символізують 12 племен Ізраїля. Йосипові навіть снився сон, у якому 11 зір (його брати), сонце (його батько) й місяць (його мати) вклонилися йому. (Бут.37:9) А дитина чоловічої статі, яку жінка народила, — це 144 000, які будуть запечатані під час великої скорботи. Навіть саме число 12 вказує нам на це. Ці 144 000 будуть із 12 племен Ізраїля, на голові в жінки було 12 зір, і ознаку записано в 12-му розділі книги Об’явлення.

Боже Слово називає їх «первістками Богові», і ми можемо побачити їх біля Божого престолу, там, куди було взято дитину чоловічої статі. (Об.14:3; Об.12:5) Також написано, що вони чисті, як діви, і я вірю, що притча про 10 дів говорить саме про них (5 мудрих дів), та й уся притча адресована домові Ізраїля, а не Церкві. Церква — наречена Христова, а діви — її подружки, так само як Іван Христитель називав себе дружком молодого (Ів.3:29).

Цікавий той факт, що Юпітер, який тепер перебуває в утробі сузір’я Діви, буде там протягом 42 тижнів. Цей час він там перебуває невипадково. Саме 42 місяці, або 1260 днів, двоє свідків з 11-го розділу Об’явлення, зодягнені у волосяниці, пророкуватимуть. Саме під час їхнього свідчення будуть запечатані 144 000 з 12 племен Ізраїля. Це їхній голос серед ночі почули 10 дів: «Ось молодий, — виходьте назустріч!» Я вірю також, що ознака, яка буде 23 вересня 2017 року, символізує час зачаття дитини чоловічої статі й початок скорботи для народу Ізраїля, бо в пророцтві сказано, що жінка кричала від болю й муки терпіла від породу.

Через 42 місяці, тобто через 3½ року, двоє свідків піднімуться в хмарі на небо, так само як Ісус свого часу піднявся. Як Ісус піднімався в хмарі святих Старого Заповіту, які воскресли, коли Ісус віддав духа, так і ці 2 свідки піднімуться зі 144 000 первістків. Тому в Посланні до євреїв написано, що ми маємо навколо себе велику таку хмару свідків… (Євр.12:1)

Після того як дитину чоловічої статі буде взято, жінці дадуть два крила великого орла, щоб вона летіла в пустиню, де її буде сховано від змія на час, і часи, і пів часу. Це вже другі 3½ року, друга половина великої скорботи, тобто тижня, про який писав пророк Даниїл. Наприкінці великої скорботи, як писав апостол Павло, „увесь Ізраїль спасеться“, як написано: „Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова“ (Рим.11:26) Увесь спасенний Ізраїль ми можемо побачити на склянім морі, яке є прообразом Закону, зробленого з сапфіру. Там вони співали пісню Мойсея, раба Божого, і пісню Агнця, говорячи: „Великі та дивні діла Твої, о Господи, Боже Вседержителю! Справедливі й правдиві дороги Твої, о Царю святих!..“ (Об.15:2-3) Ізраїль, який увесь час чіплявся за Закон і жив під Законом, тепер уже над Законом і під Божою благодаттю. Алілуя!

«А як же я, і що буде зі мною під час скорботи, і до якої категорії я потрапляю?» — можливо, запитає наляканий християнин. Так, ми всі часто зосереджені на собі й хочемо знати, що ж буде з нами. Боятися нам не варто, адже Ісус казав ангелові Філадельфійської Церкви: „А що ти зберіг слово терпіння Мого, то й Я тебе збережу від години випробовування, що має прийти на ввесь світ, щоб випробувати мешканців землі.“ (Об.3:10) [Докладніше про терпіння Христове для тих, хто вважає, що зберігати слово Його терпіння — це якась супермісія.] Павло також писав святим у Солуні, щоб вони очікували з неба Його Сина, Якого Він воскресив із мертвих, Ісуса, що визволює нас від майбутнього гніву. Також він писав, що Бог нас не призначив на гнів, але щоб спасіння одержали Господом нашим Ісусом Христом. (1Сол.1:10; 1Сол.5:9)

Якщо ми прочитаємо книгу Об’явлення, то помітимо, що з 4-го розділу аж до 19-го, у якому говориться про весілля Агнця, Церкву не згадано жодного разу. Велика скорбота, або, як її називає пророк Єремія, «час недолі для Якова», призначена для єврейського народу, щоб привести їх до покаяння й спасіння.

По цьому я поглянув, — і ось двері на небі відчинені, і перший голос, що я чув його, як сурму, що зо мною говорив, сказав: „Іди сюди, і Я тобі покажу, що статися має по цьому!“
—Обʼявлення 4:1

Пророчий вислів «по цьому» говорить про інший пророчий період, або про його початок. А про що говорилося до цього? Про Церкву. Тобто голос із неба казав Іванові, що коли час Церкви закінчиться, то почнеться час недолі для Якова. У цьому вірші також є цікаві підказки про взяття Церкви. Відчинені двері символізують Самого Ісуса Христа, Який сказав: «Я — двері вівцям», а Його голос був як сурма. Павло писав солунянам: „Сам бо Господь із наказом, при голосі архангола та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі, потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню“ (1Сол.4:16-17) Тут ми можемо побачити голос архангола й Божу сурму. Іван тут символізує віруючих останнього часу, про якого Ісус свого часу сказав: „Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, — що до того тобі?“ (Ів.21:22) Про цих Іванів, чиє ім’я означає «благодать», Павло писав як про тих, хто живе і зостався до приходу Господнього. (1Сол.4:15)