Шалом, дорогі й улюблені святі праведники в Христі Ісусі!

Хочу поділитися з вами деякими думками, які, я вірю, Господь поклав мені на серце.

Я помітила, що сьогодні дияволові вдалося відвести погляд віруючих від найголовнішого, на чому будується Церква, — від Самого Христа, і перевести наші очі на те, що на перший погляд виглядає дуже правильним.

Праведність, Віра, Благодать, Святість, Спасіння, Мир, Зцілення, Мудрість і навіть ім’я Самого Христа… Усе це, на жаль, іще після першоапостольської Церкви перетворилося просто на якісь розлого-абстрактні визначення й поняття.

Я навчалася в біблійному коледжі, у місіонерському інституті, і тоді мені здавалося, що це таке благословення і що так я готуюся до служіння Богові. Згадуючи тепер ті часи, я відчуваю порожнечу: багато всілякої теорії, правил, методів вивчення Біблії тощо — здавалося б, що може бути краще для християнина? Але це було просто здобуття знань, і все!!! Я пам’ятаю, що саме в коледжі в багатьох відбили охоту читати Біблію самостійно: по-перше, навіщо, ми ж однаково її вивчаємо, а по-друге, ми мусили читати її за планом: не менше ніж стільки-то розділів на день. Те саме відбувалося й з особистим спілкуванням з Богом. І хоча й казали, що нам це необхідно, усе це перейшло в розряд обов’язку. Нас навчили визначень віри, благодаті та іншого, але все це витіснило живі стосунки з Богом. Ми тоді просто не могли збагнути, що ж із нами відбувається: здавалося, ми всі мали б бути такими собі духовними, а насправді все було зовсім безрадісним. (Зрозумійте мене правильно: я не проти біблійних навчальних закладів, але тільки якщо там навчають Істини!) Але тільки тепер, отримавши одкровення про завершену роботу Христа, я не просто зрозуміла, а й відчула всім серцем: знання надимає [1Кор.8:1], а сила гріха — закон [1Кор.15:56] (адже коли нас зобов’язують і примушують читати Біблію, молитися, служити, ходити до церкви, жертвувати, євангелізувати — список можна продовжувати безкінечно, — то це переходить зі спонукання від Святого Духа в розряд закону).

Тепер, через півтора року відтоді, як Бог почав відкривати мені повноту Своєї благодаті й зробив мене здатною приймати одкровення завершеної роботи Христа на хресті, я й помітила те, що написала на самому початку:

Праведність, Віра, Благодать, Святість, Спасіння, Мудрість, Мир, Зцілення і навіть Сам Христос: усе це сьогодні в розумінні багатьох із нас, християн, перетворилося просто на якісь розлого-абстрактні визначення й поняття.

Але насправді все це — ніякі не визначення, усе це живе, усе це Сам Живий Христос! І надаючи цьому статусу визначень і понять, ми применшуємо значення Христа й позбавляємо себе Його сили у своєму житті.

Я також помітила, що навіть Сам Христос став чимось абстрактним. Ми кажемо: Христос спас нас від гріхів, — але не завжди усвідомлюємо, що ж насправді це означає, бо одразу після цього починаємо боротися з гріхами власними силами. Кажемо й співаємо: Ісус дав нам перемогу, — а слідом за цим влаштовуємо молитовні служіння прориву, нічні молитви, перемагаємо диявола, хоча Писання ясно каже нам, що диявол УЖЕ засуджений, позбавлений сили, і Бог дає нам перемогу в Христі [1Кор.15:57]. Так само можна говорити й про віру — ми намагаємося вичавити її із себе, забуваючи про те, що це Він — Автор (в українському перекладі — «Начальник», а грецьке слово походить від слова, що означає: засновник, родоначальник, першопричина, творець, провідник, вождь) і Виконавець віри [Євр.12:2], і ми живі не своєю вірою, а Його.

„І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, — живу вірою в Божого Сина [у грецькому дослівно — «вірою Божого Сина»], що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе.“ [Гал.2:20]

Так, Він Сам і є Віра. Так само й із Праведністю, Святістю та всім іншим. Ісус невіддільний від того, що Він звершив на хресті! Він невіддільний від Своєї смерті за нас і воскресіння, адже в Ньому помер наш давній, гріховний чоловік [Рим.6:6] і разом із Ним воскрес новий [Рим.6:5], створений за Богом у Праведності й Святості Правди [Еф.4:24] (я написала ці слова з великої літери, бо все це — ВІН, ХРИСТОС), нове створіння [2Кор.5:17], що має праведну природу Самого Христа [2Пет.1:4]! Відокремте це одкровення від імені Ісуса, і ви отримаєте мудрого вчителя, праведну й добру людину і навіть Бога, але не того Могутнього Христа, Який переміг смерть, знищив гріх [Євр.9:26] і дарував нам вічне ЖИТТЯ [Ів.6:47] з надлишком [Ів.10:10], благодать і силу не грішити [Рим.5:17; Рим.6:6]!

Згадайте імена Бога: Єгова (Ягве), Єгова-Іре, Єгова-Рафа, Єгова-Ніссі й багато інших. Усі вони мають значення, але одне найважливіше — це Єгова, що означає «Я Є», «Сущий», або, сучасною мовою, «Я Існую» [Вих.3:14].

Нас навчали, що ці імена означають. Я не згадуватиму тепер усіх, але для прикладу наведу одне з них, просто щоб показати суть. Візьмімо ім’я Бога Єгова-Рафа. Я завжди чула, хоч би де говорилося про імена Бога, що значення цього імені: Бог-цілитель, або Бог, що зцілює [Вих.15:26]. Але нещодавно Господь відкрив мені, що Він не просто зцілює, а Він Сам і Є ЗЦІЛЕННЯ, бо все вже звершено!!! У [Євр.4:3] написано, що діла Його були вчинені (завершені, закінчені) ще від закладин світу. А в 4-му вірші написано так: „… І Бог відпочив сьомого дня від усієї праці Своєї…“ Зверніть увагу на виділені слова. Бог уже нічого не робить! Та й згадайте, що вигукнув Ісус на хресті востаннє? ЗВЕРШИЛОСЬ (завершилося, закінчилося)! Просто пізнаючи Його дедалі глибше й ближче, ми бачимо дедалі більше того, що Він уже звершив.

У Посланні до ефесян, у тому місці 1-го розділу, де апостол Павло молиться за віруючих, є такі слова:

17. щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрости та об’явлення для пізнання (επιγνώσει) Його,
18. просвітив очі вашого серця, щоб ви зрозуміли (ειδέναι), до якої надії Він вас закликає, і який багатий Його славний спадок у святих,
19. і яка безмірна велич Його сили в нас, що віруємо за виявленням потужної сили Його,
20. яку виявив Він у Христі, воскресивши із мертвих Його, і посадивши на небі праворуч Себе…
–Ефесянам 1:17-20

Зверніть увагу на два виділені слова в 17-му і 18-му віршах. А тепер подивіться на грецькі слова в дужках. Навіть не знаючи ні грецької мови, ні алфавіту, чітко видно, що це 2 різні слова. І вони різні за значенням.

Перше — епігносей — означає близькі, інтимні стосунки, які мають між собою чоловік і дружина. А друге слово — ейденай — означає бачити, переживати на власному досвіді, відчувати.

Я повторю: просто пізнаючи ЙОГО, ми переживаємо на власному досвіді ВСЕ, КИМ Він є, і все, що Він уже зробив!

Із цього видно, що Бог не зцілює, Він Сам і є Зцілення, крім того, Він Є наше Здоров’я! Він не спасає, Він Сам і є Спасіння [Вих.15:2], Він не робить нас праведними — Він уже зробив це і САМ Є наша Праведність і Святість. Він не дає нам мудрості — Христос Є наша мудрість від Бога [1Кор.1:30]!!!

У 6-му розділі Євангелії від Івана Ісус каже про Себе, що Він є Хліб живий, що з неба зійшов, і Його тіло й кров — правдива пожива, правдиве пиття й життя [Ів.6:35,48,51,55,57].

Можливо, хтось заперечить: яка різниця? Написано ж, наприклад, «просіть мудрості» чи ще щось таке, у чому сенс? Я думаю, що сенс у тому, хто наскільки виріс у своїх стосунках з Богом і хто яким бачить Його. Як писав Павло: „Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче“ [1Кор.13:11]. Усі ми, коли відгукуємося на поклик Христа й починаємо Йому довіряти, говоримо й мислимо, як діти. І не надто великий секрет, що маленькі діти хоч і дуже щирі, але все ж доволі егоїстичні. Та й зростаючи в Христі, я думаю, ми стикатимемося з виявами власного егоїзму до того самого дня, коли залишимо наші земні тіла. І от коли ми тільки починаємо наше ходіння в Христі, то цілком природно, що ми хочемо того, що є у Христа. Але зростаючи в пізнанні Його, пізнаючи дедалі більше Його любов і благодать, отримуючи дедалі більше одкровень про Нього Самого й про те, що Він звершив заради нас на хресті, ми вже хочемо більше Його Самого, розуміючи, що Він і є ВСЕ інше.

„Шукайте ж найперш Царства Божого й праведности Його (Христа), — а все це (благословення й усе, чого нам хочеться або чого ми потребуємо) вам додасться.“ [Мт.6:33]

А ще хтось, можливо, скаже: ми ж спочатку говорили про Бога Отця, чому ж тепер говоримо про Христа? А тому, що Він Сам про Себе казав: „…Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, — Я є“ [Ів.8:58], і „Я й Отець — Ми одне!“ [Ів.10:30].

Як я люблю це одкровення! Ми Маємо Христа, а Він — УСЕ для нас, у нас, і ми в Ньому!

Сподіваюся, що й вам, дорогі святі, відкрилося щось нове і ви ще більше пізнали Христа і Його безмежну любов і благодать!

З любов’ю у Христі, сестра Ніна :)