«Світ проник у церкву: що це означає?»

Якщо поставити це запитання сучасним віруючим, то, найімовірніше, ми почуємо таку відповідь: це через гріх, що проник у церкву. Я часто чую від християн скарги: немає тепер святості в церквах, люди стали все більше грішити, церква стала світською….

Одного разу Господь показав мені дуже чітко, що це означає і з якої причини це сталося, і мені захотілося поділитися цим з вами, дорогі улюблені!

Погляньмо на цю ситуацію з погляду завершеної роботи Христа на хресті. Зміст доброї звістки полягає в тому, що Бог простив людям їхні провини й більше не зараховує їх людям [2Кор.5:19; Рим.5:18]. А ще зміст Нового заповіту полягає в тому, що Христос власною жертвою знищив гріх [Євр.9:26] і освятив нас нею раз і назавжди [Євр.10:10]. Так само однією з умов Нового заповіту є знищення закону (рукописання, що було проти нас) [Кол.2:14].

Поміркуймо з вами, що ж таке закон. Писання чітко каже нам, що закон — це не лише 10 заповідей, а й будь-які діла, якими ми намагаємося здобути Боже благовоління чи успіх у будь-якій сфері нашого життя, і це завжди протилежне благодаті, якою, і лише нею одною, Бог передбачив успішне християнське ходіння [Рим.4:1-14; Рим.11:6; Еф.2:8; 1Кор.15:10].

То в чому ж виявляється світський вплив у церкві? А в тому, що, як сказав Ісус у [Мт.6:25-32], люди в церкві стали як погани, змарніли в клопотах цього світу, забувши про те, що потрібно шукати найперше: Царства Божого й праведности Його (у російському Синодальному перекладі тут стоїть слово «правда», а в оригіналі майже всюди — «праведність»), яка є Ісус: „Шукайте ж найперш Царства Божого й праведности Його, — а все це вам додасться“, — написано в тому ж місці, у 33-му вірші. Але сьогодні ми шукаємо того, що має додатися, замість Того, Хто ДОДАЄ, коли ми шукаємо Його.

Я говорю не лише про одяг та їжу. Подивіться на філософію сьогоднішнього світу. Усе спрямоване на те, щоб досягати успіху, підвищувати самооцінку, вірити в себе тощо. У світі стали популярні всілякі семінари з досягнення цих цілей, можна записатися до психолога, і, як нам кажуть, він розв’яже ваші проблеми, допоможе розібратися з минулим, і, підвищивши вашу самооцінку, ви зможете досягти успіху в майбутньому. Написано безліч книжок про те, яких правил треба дотримуватися, щоб досягти певних результатів.

Це вам нічого не нагадує? Хіба ми не спостерігаємо такого ж явища в сучасних церквах? Пастори змагаються між собою: у кого більша церква, у кого більше служінь, пожертв і десятин. Так само й усередині церкви безліч проповідей спрямовані на те, щоб маніпулювати людьми, аби вони робили такі й такі кроки, щоб досягти успіху в служінні, взагалі почали служити чи давали більше грошей. Як часто можна почути такі фрази: от ти не служиш Богові, тому в твоїй сім’ї проблеми; або такі: от ти не сієш, тому в тебе й проблеми з фінансами. А 12 кроків, які має пройти залежна людина, щоб звільнитися? А консультування, яке пропонує вам покопирсатися у вашому минулому, щоб визначити корінь проблем і спрямувати вас у світле й успішне майбутнє? Нічого вам не нагадує? Усе та сама філософія!

Але Боже слово вчить нас зовсім іншого! Воно вчить нас не плекати самооцінку, а, пізнаючи Христа, зростати в мирі й благодаті [2Пет.1:2]. А прийняти благодать можна, лише прийшовши до кінця своєї плоті, до повного смирення, що відбувається тоді, коли ми вже зовсім зневірилися в собі [Як.4:6]! Успіху в служінні ми можемо досягти не ділами, а лише тоді, коли Бог викликає в нас бажання служити й Сам служить людям через нас [Флп.2:13]. І свободу від гріха та будь-якої залежності, яка нам уже забезпечена в Христі через Його завершену працю на хресті, ми можемо пережити в реальності лише одним способом, і це не ділами чи кроками й щаблями з ключами, а вірою. І, до речі, вірою не своєю, а вірою Христовою, бо це Він Начальник і Виконавець нашої віри. В оригіналі Галатам 2:20 виглядає так:

Живу ж уже не я, живе ж у мені Христос; а що нині живу в тілі, — у вірі живу Сина Бога, Який полюбив мене й віддав Самого Себе за мене.

Бачите, у чому суть? Навіть нашої віри недостатньо. Щоб жити життям у Христі, потрібна Його віра, яку ми маємо з надлишком, знову ж таки, тому що Христос, померши на хресті, дав нам усе, що потрібне для життя та побожности [2Пет.1:3], і бачимо ми вияви цих благословень, згідно з цим віршем, через пізнання Христа!

І з нашим минулим теж покінчено, бо наш давній чоловік помер із Христом, а новий разом із Ним воскрес [Рим.6:2-10]! Немає вже жодного гріховного минулого, з яким треба розбиратися через те консультування, яке зазвичай поширене в церквах. І жоден психолог не зможе допомогти нам так, як це може зробити Дух Святий, Який знає те, про що багато християн чули лише краєм вуха й, не вникаючи в це, кинулися в діла плоті: МИ НОВЕ СТВОРІННЯ В ХРИСТІ! СТАРОДАВНЄ МИНУЛО, І ТЕПЕР УСЕ НОВЕ! [2Кор.5:17]

Я ясно побачила, що світ, який проник у церкву, — це зовсім не гріх, а світська філософія досягати всього ділами, що, згідно з Біблією, є не що інше, як закон. А вже як наслідок цього — гріх, бо, як сказано в [1Кор.15:56], жало ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Закон!

І диявол успішно відволік християн від єдиного джерела їхнього життя — благовістя Христового, — зміст якого полягає, як я вже писала раніше, в тому, що Христос уже все звершив для нас на хресті, і все, що нам потрібно, — це повернутися до витоків віри: спокійно сісти біля ніг Христа, слухати Його, приймати й насолоджуватися даром праведности та рясністю благодаті, і от тоді ми й запануємо в нашому житті через одного Ісуса Христа [Рим.5:17], а Господь додаватиме до Церкви тих, що спасаються [Дії.2:47]! Не ми своїми програмами, а ГОСПОДЬ Своєю добрістю провадитиме людей до покаяння [Рим.2:4] і наповнюватиме церкву, Свою наречену, людьми, приваблюючи їх красою Своєї благодаті й чудовою любов’ю, яка перевищує знання [Еф.3:19].