Роздуми про віру, угодну Богові
Я вже ділилася тут свідченням про свою зустріч зі Свідками Єгови, і там я писала, що тієї миті, коли вони постукали в наші двері, я записувала, ніби під диктовку Духа Святого, відповідь на свої роздуми про те, як ми в новому заповіті догоджаємо Богові. Саме цим одкровенням (трохи відредагованим) я хочу поділитися з вами, дорогі улюблені святі, праведні в Христі!
Колись у мене виникло запитання: чим догодити Богові? У різних людей різне уявлення про те, як і для чого це робити. Одразу хочу застерегти, що нам не треба догоджати Богові для того, щоб здобути Його любов і прийняття. Він глибоко й палко любить кожного з нас, завжди любив, навіть коли ми ще не повірили в Ісуса. „А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками.“ [Рим.5:8] Ба більше, це Ісус, Який живе в нас, догодив Богові, і ми тепер угодні Йому беззастережно, у Христі. Це найголовніше. Але мені, як, мабуть, і кожній людині, що пізнала Божу любов, дуже хочеться бути угодною Богові на знак вдячності. Це добре бажання, і я думаю, що це бажання породжує в нас, нових створіннях, Дух Святий. Але як же правильно догодити Богові, щоб це було прийнятне для Нього, що Йому подобається, які діла й що Йому до вподоби? Я вивчала місця Писання грецькою з підрядковим перекладом російською — так дуже багато можна побачити в зовсім іншому світлі. На деяких місцях я особливо загострю увагу — на тих, де різниця з іншими перекладами принципова. Отже:
Догодити ж без віри не можна
—Євреям 11:6
Сказали ж до Нього вони: „Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі?“ Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“.
—Івана 6:28-29
Отже, ми стаємо угодними Богові вірою, і діло, угодне Богові, — це ВІРА. Погляньмо тепер, що ж Писання каже нам про віру. Тут постає низка запитань:
1. Що таке віра?
2. У що ми віримо?
3. Звідки вона береться?
Ось що відкрив мені Господь. Це тривало кілька місяців. Господь показував мені це час від часу невеликими фрагментами, і на сьогодні в мене зібралося стільки шматочків, що я тепер бачу невелику, але прекрасну картину! Я вірю, що вона ще не завершена, бо повне розуміння речей прийде до нас лише на небі, коли ми все побачимо віч-на-віч, але й те, що почало відкриватися мені тепер, настільки прекрасне, що в мене просто перехоплює подих, коли я дивлюся на цю картину! І знаєте, що я там бачу? Христа! У Його красі, любові й славі! Хочу ще зазначити, що будь-яке Боже одкровення, якщо воно справді від Бога, завжди вкаже вам на Христа, бо Він — образ Бога і сяйво Його слави, і саме перед Його ім’ям зрештою схилиться кожне коліно небесних, земних і підземних! Але щось я захопилася, та й неможливо Ним не захопитися, настільки Він прекрасний!
1) Отже, що таке віра? Святий Дух вів мене від вірша до вірша, і я поділюся з вами. „А віра — то підстава сподіваного, доказ небаченого“. [Євр.11:1] Далі: „бо ходимо вірою, а не видінням (тим, що бачимо фізичними очима)“. [2Кор.5:7] Тут мені згадалося, як я колись поставила собі запитання: якщо Бог сповнений любові й благодаті, то чому Він не зробить так, щоб люди у світі не страждали від хвороб і бідності, від гріха? І згодом Бог показав мені, що Він це вже все зробив! У 9-му розділі Послання до євреїв Ісуса описано як нашого Первосвященика, Який (вірш 26) „…тепер Він з’явився один раз на схилку віків, щоб власною жертвою знищити (усунути, відкинути, скасувати) гріх“, а в посланні Івана написано: „Тому то з’явився Син Божий, щоб знищити справи диявола.“ [1Ів.3:8] Отже, Бог знищив гріх і всі справи диявола. Але чому ж усе це ще є на землі? А тому, що диявол усе ще панує над цим світом, але ми ж, віруючі, живемо тепер не в цьому світі, Бог посадив нас у Христі на небі, і ми — посли Його Царства, яке всередині нас [Еф.2:6; 2Кор.5:20; Лк.17:21] А в Його Царстві немає хвороби й смерті, бідності в будь-якому її прояві. І тому ми можемо, перебуваючи в Його Царстві й будучи Його носіями, жити благословеннями цього Царства. Я ще зрозуміла, що, оскільки гріх і його наслідки знищені і ми живемо вірою, то маємо те, у що віримо.
2) У що ми віримо? Ісус не раз казав, що віра когось спасла, когось зцілила тощо. Але диявол обманює людей, він знає, що, маючи фізичні очі, ми більше схильні вірити в те, що бачимо. І тому, коли ми бачимо проблеми, симптоми, вади, поведінку, які є мінливими фактами, то це затуляє від нас невидиме — незмінну істину Божого слова. Написано, що Христос на хресті вже все зробив для нашого спасіння й ввів нас у Свій спочинок, також Він зробив нас новим створінням, ми святі, ми праведні, ми освячені, досконалі, без плями й вади, ми такі самі, як і Христос, у цьому світі [2Кор.5:17; 1Пет.2:9-10; Євр.10:10,14; Еф.5:26-27; 1Ів.4:17], і це незмінна істина Божого слова, невидима фізичними очима, але видима очима нашого серця. Але диявол обманом змушує нас зосереджуватися на видимих фактах видимої реальності: на поведінці, на стані, на обставинах тощо, і тоді ми не бачимо за всім цим незмінної Божої істини. Ось тут нам і потрібна віра! В Євангелії від Марка написано: „Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попросите, вірте, що одержите, і сповниться вам.“ [Мр.11:24], а ось грецький варіант цього вірша: «Через це кажу вам: усе, чого молитеся й просите, вірте, що ви одержали, — і буде вам». Хтось помітив різницю? Різниця в тому, що слово «одержати» в оригіналі стоїть у минулому часі!! А що ми як віруючі одержали? Ми одержали Христа! Ось єдине, у що, точніше, у Кого нам треба вірити!! А з Христом Бог дарує нам і все! „Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, — як же не дав би Він нам із Ним і всього?“ [Рим.8:32] Тобто, маючи Христа всередині нас, ми як нові створіння маємо всередині себе все, що нам потрібно.
А що нам потрібно? Здоров’я? Воно там, усередині тебе. Задоволення потреб матеріальних, духовних, відновлення душевне? Усе там! Усередині мене, усе сховане в новому створінні, яке є єдністю Христа з тобою! Ми праведні, а праведні — спадкоємці всіх Божих обітниць! Ось у що ми маємо вірити! Не витрачайте своєї віри на те, щоб вірити в те чи інше, потрібне вам, зосередьте її на тому, щоб вірити в те, що Ісус зробив для вас на хресті, і в те, ким ви в Ньому є, вірте, що ви це вже одержали, — і буде вам. Кажучи, що з Ісусом ми одержали все, я маю на увазі не тільки зцілення й матеріальні благословення, у Ньому ми також одержали перемогу над усяким гріхом і залежністю у своєму житті. Ставши новим створінням, ми стали подібні до Нього, і якось важко уявити Христа, що б’ється, кричить, дратується на когось чи кривдить дружину, не слухається чоловіка чи батьків, п’є, курить чи обзиває когось грубими чи лайливими словами. Але послухайте! У нас, як у нових створіннях, цього немає! У Христі з благодаті ми вільні від цього! Адже благодать дана нам не тільки для того, щоб мати прощення гріхів, але вона й виховує нас, „і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці“. [Тит.2:12] І також написано: „Бо коли за переступ одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, хто приймає рясноту благодаті й дар праведности, запанують у житті через одного Ісуса Христа.“ [Рим.5:17]
Усе, що нам потрібно, — це прийняти рясноту благодаті й дар праведності, які примножуються в нас через пізнання Христа, і тоді ми через Христа запануємо у своєму житті! Ні гріх, ні хвороба, ні невдачі, ні бідність, дурість, ні алкоголь, наркотики чи куріння і порнографія, розпуста та інше, — ТИ нове створіння, праведний і святий, як і Ісус, твій Спаситель, що живе всередині тебе!! Але диявол не хоче цього допустити, адже якщо він не може відібрати в тебе вічного життя, то, обманом змусивши тебе вірити в старого себе і, даючи тобі симптоми, вірити в хвороби, він може вплинути на тебе й украсти в тебе успішне й переможне життя в Христі на землі та відібрати в тебе нагороду за участь у Божій праці. Ось як він це робить: він приносить тобі думки від першої особи, наприклад такі: «я грішник», «я невдаха», «він мене дратує», «ця сестра така-то, а цей брат такий-то», — і ти приймаєш їх за свої й промовляєш. Якось Ісус, звернувшись до людей, сказав: «Чого думаєте в серцях своїх, КАЖУЧИ…», тобто думка так і залишиться думкою, поки ти не приймеш її і не промовиш.
Наведу приклад з особистого життя. Якось я пережила таке: ми посварилися з чоловіком, і я пішла в іншу кімнату, сіла на диван і почала зі злістю думати й казати: «Як він міг! Я його ненавиджу! Ненавиджу. Ненавиджу, ненавиджу!» Я вже так себе накрутила, що, чесне слово, готова була піти й убити його. Я не драматизую, так і було! Я настільки емоційна, що диявол легко використав мою слабкість проти мене. І раптом я почула тихий голос усередині себе: «Не кажи “ненавиджу”, кажи “люблю”, ти ж його насправді любиш, ти ж нове створіння!» І я почала промовляти це вголос: «Я його люблю, я його люблю, я його люблю!» І знаєте, злість і ненависть луснули, як мильна бульбашка! Диявол — неправдомовець, і коли він говорить неправду, то говорить своє, але в нас є Боже слово, правдиве й незмінне, у якому сказано правду про нас, — ось на чому ґрунтується наша віра! Ти прийняв Ісуса? Тоді повір, що ти нове створіння, праведний, святий і досконалий, і в тобі мають бути ті самі думки, що й у Христі! А Христові не властиві ненависть і злоба, — протистань диявольським думкам твердою вірою в те, що Христос зробив для тебе на хресті: не тільки простив гріхи, а й знищив саму суть гріха, знищив усяку причину для осуду, бо Бог осудив гріх у тілі Христа, дав тобі Свою цілком нову, Божественну природу й життя, нове, подостатком, — ти тепер схований у Христі! Вір у це і, якщо віриш, не мовчи! І диявол утече від тебе.
Спала на думку думка, що брат чи сестра тебе дратує, — скажи, що ти його чи її любиш, бо ти нове створіння в Христі і Бог вилив у твоє серце Свою любов Духом Святим, ти все можеш в Ісусі Христі, що зміцнює тебе. Навіть коли ти впав, молюся, щоб Дух Святий нагадав тобі, що ти праведний у Христі, святий і непорочний, досконалий, і гріх — це не твоє! І ще хочу сказати дещо тим, у кого зараз випробування чи проблеми! Вони мелькають перед вашими очима й заважають вам бачити істину слова про те, що Бог любить вас і що вам, які люблять Його і покликані Його постановою, усе допомагає на добре. Ми часто думаємо, що Бог грає з дияволом у квача: ось у вас проблема в шлюбі, ви молитеся, і Бог поспішає на допомогу розв’язати цю проблему; ось ви захворіли, і ось Бог уже тут, біжить і несе вам зцілення, фінансове благословення тощо. Але це не істина Євангелія. Істина в тому, що Бог уже завершив ваше спасіння, дарував через жертву Христа й у Христі все потрібне для життя й побожності, поблагословив вас усяким благословенням, і в Нього тепер шабат шалом! Він усе зробив для нас у Христі, але диявол, на жаль, іноді краще за декого з нас знає, що й скільки Бог зробив через жертву Христа, і, бачачи в майбутньому велике благословення у вашому шлюбі, починає, образно кажучи, пускати вам пил в очі, і ви бачите проблеми замість благословень! Ось тоді й час практикувати віру!
Вірте, що в люблячого Бога все під контролем і диявол уже переможений. Усю цю ситуацію Бог оберне вам на добро, зміцнить і зростить вас. А диявол удруге скреготатиме зубами від злості. Це стосується всього, що відбувається у вашому житті. Це і є віра в дії! Але не сповідуй для того, щоб щось мати, — тоді це вже маніпуляція, а не віра. Сказано, що ти вже одержав, — повір у те, що ти вже маєш, попроси Бога дати тобі це одкровення, і тоді ти сповідуватимеш те, що вже маєш, але ще не бачиш фізичними очима. І буде тобі. Колись знаменитий рух віри зазнав невдачі саме в цьому. Люди неправильно зрозуміли вчення брата Хейгіна і почали сповідувати для того, щоб одержати, намагаючись цим породити віру, але це не працює. Бо ми не можемо маніпулювати Богом! Це призвело до багатьох розчарувань. Ось що буває, коли Добру Новину проповідують не як Добру Новину, яка полягає в тому, що Ісус усе для нас звершив на хресті і нам треба просто прийняти цю істину й спочивати в ній! Звісно, диявол зацікавлений у тому, щоб її спотворити, бо непошкоджена Євангелія — це велика Божа сила (дюнаміс) на спасіння кожному, хто вірує.
3) Добра Новина ще й у тому, що навіть віру ми черпаємо в Христі! Ось і відповідь на запитання, звідки береться віра! Адже це Він — Начальник і Виконавець нашої віри. Послухайте, як звучить Галатам 2:20: „І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, — живу вірою в Божого Сина [у грецькому дослівно — «у ВІРІ живу СИНА Бога»], що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе.“ Тобто в плоті, у цьому світі, поки ми ще не бачимо Бога віч-на-віч, цей час ми живемо тим, що віра Божого Сина веде нас і спрямовує по життю. Дорогі улюблені Божі діти! Святі, праведні, досконалі й непорочні! Я нагадуванням збуджую наш чистий розум, вкладений у нас разом із Божественною природою Ісуса! Усе-усе-усе закладено всередині нас: переможне життя, мир, спасіння, праведність! Повірте в це, не шукайте великих знамень, пророків чи чогось іще ззовні, усе, що нам потрібно, уже є в нас! Повірте в це, сповідуйте й майте життя подостатком, обіцяне Христом, у Христі й тільки в Христі! Адже все це про Нього! Споглядайте Його, милуйтеся Ним, насолоджуйтеся тим, що ви бачите, і переображайтеся в Його образ від слави на славу. Пам’ятайте, що Він полюбив вас міцною любов’ю, і насолоджуйтеся нею та великим миром!
„Бо Господь був покликав тебе, як покинуту жінку й засмучену духом, й як жінку юнацтва Свого, як була ти відкинена, каже твій Бог. На хвильку малу Я тебе був покинув, але з милосердям великим тебе позбираю. У запалі гніву Я сховав був обличчя Своє на хвилину від тебе, та вічною милістю змилуюся над тобою, каже твій Викупитель, Господь. Бо для Мене оце — мов ті Ноєві води: як Я присягнув був, що Ноєві води не прийдуть уже над землею, так Я присягнув, щоб на тебе не гніватися й не картати тебе! Бо зрушаться гори й холми захитаються, та милість Моя не відійде від тебе, і заповіт Мого миру не захитається, каже твій милостивець, Господь.“ [Іс.54:6-10] Дорогі! Пам’ятайте, хто ми, як щедро ми благословенні й глибоко люблені, і переживайте в житті перемогу, даровану вам Христом!
віра, жертва, праведністьЗалишити коментар
Коментарі
| 🙂 | 🙁 | 😄 | 😎 | 😉 | 😮 | 😢 |
| 😰 | 😐 | 😘 | 🤭 | 😛 | 😝 | 😳 |
| 🥴 | 😴 | 😲 | 🥱 | 😍 | 🥰 | 💗 |
| 😟 | 😠 | 🤓 | 🤐 | 😷 | 🤔 | 😇 |
| 👍 | 👎 | 💪 | 👏 | 🌞 | ⛪ | 🙏 |
| ⏱ | 🎵 | 🎧 | 🌻 | ⭐ | 🍰 | 🥳 |
По поводу провозглашений у меня был несколько лет назад разговор с Господом. Я сказала: “Господь, не могу я провозглашать, потому что это является для меня лицемерием, я ненавижу ложь и лицемерие и для меня это противоестественно. Когда у меня есть в сердце и это само выходит через слова, тогда все впорядке – я чувствую себя комфортно. Многие проповедуют о необходимости провозглашения, что скажешь Ты мне по этому поводу?” Господь не заставил меня долго ждать и ответил: “Не надо провозглашать, чтоб получить веру и благословения”. Я сказала в ответ: “Подтверди из писания”. Дух Святой сразу же напомнил места писания, как Иосиф стал правой рукой фараона без провозглашения, Иаков был благословен, Руфь получила все взамен потерянного, Мемфивосфей получил совершенно другую жизнь и т.д. Сразу как камень с плечей рухнул. После чего я заметила что слова (со стороны которые казались провозглашением) сами стали литься из меня уже в результате движения Самого Господа, Духа Святого, а я с удивлением просто наблюдала и радовалась. И это было уже самым настоящим говорением от Господа по вере в то что это на самом деле есть и не было и капли лицемерия. Стало очень легко, потому что сферой, которая меня грузила, занялся Сам Господь вместо меня.
Что касается желания угодить Богу, то у меня это Господь решил еще в начале моей христианской жизни, когда я шел по улице и услышал, как Отец мне говорит: “Ты Мой возлюбленный сын, и Я тобою доволен.” Теже слова, что Он сказал Иисусу после крещения. С того момента у меня не было желания никому угождать.
С другой стороны у меня долго была проблема с послушанием Богу. Принимая какие-то важные решения я всегда хотел полагаться на Него, думая: “Господь мудрее, то почему бы не полагаться на Него.” Но каждый раз когда я Его пытался “слушаться” все заканчивалось не очень хорошо. Потом в какой-то момент мне наверное это все надоело и я спросил: “Господь, почему когда я пытаюсь слушаться Твоего водительства, то это плохо кончается?” Он мне ответил: “Потому что ты живешь в своем послушании, а не послушании Иисуса Христа.” И Святой Дух сразу напомнил Римлянам 5:19. С тех пор больше не стараюсь слушаться Бога. 😄
Спасибо, что поделились. Действительно есть интересные кусочки большой картины. Если не против, то перефразирую Ваши вопросы, тогда и ответы будут яснее и проще:
1) Кто такой вера?
2) В Кого мы верим?
3) Откуда Он берется?
1) Иисус говорил о Себе: “Так говорит Аминь, Свидетель верный” [Откровение 3:14]. На иврите слово Амэн — значит истинный, верный, а корень этого слова “Аман” значит вера. Христос — наша вера.
2) Святой Дух привел вас к ответу именно на этот вопрос: “Мы получили Христа! Вот единственное во что, вернее в Кого нам нужно верить!!” Приняв Христа, мы приняли равнодрагоценную веру. [2 Петра 1:1] И вера [Христос] приводится в действие не исповеданиями и провозглашениями, но написано, что Бог дает нам желания и действия по Своему благоволению. Сам Бог приводит веру в действие через желания и благодать, которую нам дает,ибо не мы действуем, но Его благодать, которая с нами.
3) Вы верно подметили, что вера приходит из Радостной Вести, но не мы ее черпаем, а Он нам ее дает. Точнее вкладывает в наши сердца. Написано, что вера — это дар [Ефесянам 2:8], потому что Иисус — это дар Божий. В Новом Завете нет нашей части, которую нам необходимо выполнить. В Новом Завете все делает Бог: “Я вложу законы Мои в мысли их, и Я напишу их на сердцах их; и Я буду их Богом…”
Я с Вами полностью согласна, просто не всё можно выразить за один раз. “И вера [Христос] приводится в действие не исповеданиями и провозглашениями,”, это 100%, я ведь написала там практически то же само:” Но не исповедуй для того чтобы иметь что-то, это тогда уже манипуляция и не есть вера. ” В любом случае всё начинается с личного откровения Христа, а исповедание это и есть проявление этой веры, и конечно это Бог даёт это желание исповедывать, а не наоборот, когда человек исповеданиями пытается “заставить” Бога что-то сделать.
Спасибо Вам за комментарии, ведь когда мы можем поделиться друг с другом разными мыслями, то помогаем лучше и больше познавать Христа! Спасибо ещё раз!)
Я не имел ввиду провозглашать или исповедовать, чтобы что-то получить или манипулировать Богом. Многие проповедники, особенно движения Слова Веры учат, что мы должны исповедовать свою веру. Предположим я знаю и верю, что праведный во Христе, поэтому они говорят “не молчи, а провозглашай свою праведность, потому что если будешь молчать, что вера будет бездейственна.” Именно этим я страдал многие годы, не пытаясь что-то получить или манипулировать Богом, но приводить в действие свою веру. Это все бесполезное дело, потому что вера приводится в действие не исповеданием, а Богом, который дает желание и действие. Например Бог дал желание женщине, которая страдала 12 лет кровотечением прикоснуться к одеждам Иисуса. Она исцелилась не потому что повторяла “если только прикоснусь исцелюсь”, а потому что Бог дал ей желание и действие. В таком случае весь акцент и фокус на Боге, а не на нас и что нам еще нужно сделать чтобы приводить что-то там в действие.
Аминь! Я полностью с Вами согласна, наверное я не смогла правильно выразить своё понимание в этой статье , раз у Вас сложилось такое впечатление от её чтения. Я считаю что любое действие или дело которое мы делаем, чтобы оно не было по плоти, должно быть движимо тем желанием которое производит в нас Господь по Своему благоволению. Тоже самое и с исповеданием праведности во Христе, пока Бог не даст откровение и не произведёт пожелание можно исповедывать до посинения, как говорила моя мама, это будет только плотскими потугами. Кстати, знаете, когда мы закончили учиться в библейском колледже, я помню что такие всякие исповедания были очень “в моде” у Христиан, но мне как-то не исповедывалось. И помню до сих пор, так как буд-то это было вчера, хотя прошло уже 14-16 лет, как Бог показал мне что такие исповедания не имеют никакого смысла, если это не произведено внутри тебя Богом, хотя я тогда была очень матёрой законницей, всё же Он меня касался и говорил такие вещи которые я начала понимать только сейчас, получив только по благодати откровение Иисуса Христа и о Его завершённом труде. Спасибо большое, Пол, за то что уделили время и пообщались со мной, поделились своим опытом. Я очень рада тому что есть такая возможность делиться и рассуждать о том что Бог нам открывает и наших пониманиях или не пониманиях. Спасибо Богу за Вас!)
Спасибо за ваш ответ. Вы так сильно не волнуйтесь. У меня сложилось такое впечатление не от вашей статьи, а от всего течения Слово Веры. И вот яркий пример сему.http://josephprince.ru/2014/09/10/у-вас-есть-это-поэтому-говорите-3/
Где там написано что провозглашать необходимо если есть желание? Да и зачем вообще человеку говорить что-то провозглашать, если когда он делает что-то по желанию, то даже не замечает что говорит или делает? И почему именно провозглашать, а не скушать арбуз например, если Бог дал желание? Учителя Слова Веры (и Принц один из них) учат провозглашать не потому что хочется, а потому что так говорит Слово Божье. И приведенная мною статья Принца яркий тому пример.
100% Есть такой стих :Но, имея тот же дух веры, как написано: я веровал и потому говорил, и мы веруем, потому и говорим…
(Второе послание к Коринфянам 4:13), я замеитла что когда веруешь, то она, или можно сказать Он(ведь это Иисус является нашим всем, и верой тоже) Сам говорит через твои уста, и это невоможно сдержать, само собой происходит. Это так же как и дела про которые столько споров. Когда в сердце живёт вера – Иисус, то дела это её, то есть Его естественное проявление. Просто у многих и фокус смещён, и читают пмсание с перспективы ветхого завета, а не нового. Поэтому и имеют успех всякие движения… А течение Слово веры принесло много вреда, я знаю сколько людей преткнулись на этом. Удивляюсь до сих пор как Бог сберёг меня от этого, я ведь такой была законницей в своё время, но все же Он вывел меня оттуда, не могу передать словами как я рада. Всё вспоминаю как мы с первым мужем искали этой свободы и никак не могли понять в чём же секрет того как жить успешной христианской жизнью. А ответ-то оказался настолько прост :Иисус, всё только в Нём. Думаю что если бы он имел это откровение ,то наверное и не ушёл бы таким молодым… Знаете, мне жаль искренних людей которые обмануты дьяволом, думая что им нужно доделывать себя святыми, совершенствоваться делами, молитвами и прочим, именно потому что сама такой была…