Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому
—Івана 5:20

Яку роль і значення мають діла в житті християнина? Думаю, це питання порушується дуже часто. По-перше, необхідно знати й вірити, що наші діла не мають жодного стосунку до нашої праведности й нашого праведного становища перед Богом. Якщо людина намагається заслужити свою праведність чи «підтримувати» її своїми ділами, то такі діла Слово Боже називає мертвими вчинками. Цими ділами людина намагається заспокоїти своє сумління, яке звинувачує чи виправдовує її залежно від учинених нею діл. Але наше сумління не очищається ділами праведности. У Божому Слові написано: „кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Вічним Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!“ [Євр.9:14]. Лише кров Ісуса Христа може раз і назавжди очистити наше сумління від непотрібних діл, якими ми намагаємося це сумління заспокоїти. Лише кров Христа очищає й виправдовує, і наші діла не мають до цього жодного стосунку.

«Ну а якщо діла людини ніяк не впливають на її праведне становище перед Богом, то хіба це не розв’язує їй руки, щоб грішити?» Те, що розв’язує й звільняє, — це добре сказано, але тільки не для того, щоб грішити. Страх перед покаранням не зупиняє людину. Навпаки, страх підштовхує людину робити непотрібні діла. Страх змусив Адама сховатися від Господа, а не прийти до Нього. У Біблії написано: „Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові“ [1Ів.4:18]. Ось чому так важливо відкривати людям любов Христа, а не лякати їх покаранням. Страх і покарання відвертають людину від Бога, а Божа любов навертає людину до Бога. Божа любов окрилює, додає сил, надихає й дає тверду основу.

Любов Отця — ключ до живих діл

Ісус сказав: „Поправді, поправді кажу вам: Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й Син робить“ [Ів.5:19]. Ісус нічого не робив Сам від Себе. Коли Ісус ходив у Дусі, після хрищення в річці Йордан, то Він не намагався чинити, як правильно. Він робив лише те, що бачив, що робить Отець. Він не докладав жодних зусиль, а перебував у повному спокої. У наступному вірші Господь дає ключ до розуміння того, як Він діяв: „Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому.“ Чому Ісус робив лише те, що робив Отець? Тому що Отець любить Сина. Цікаво, що Ісус сказав ці слова після того, як зцілив чоловіка, який 38 років лежав біля купальні Віфесди.

Перш ніж Ісус почав чинити Божі діла, Він отримав свідчення від Отця: „Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!“ [Мт.3:17]. І щойно Він почув ці слова, Дух повів Ісуса в пустелю. Ісус сказав учням: „Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй!“ [Ів.15:9]. Любов Христа — це любов Отця в дії, любов, яка нам відкрилася, любов, яку можна побачити й пізнати, хоч вона й перевищує знання.

Знання й віра в те, наскільки ми любі нашому Небесному Отцю, відкривають наші очі, і ми бачимо, що робить Отець. Ми починаємо щось робити не тому, що так треба чи так правильно, а тому, що бачимо, що робить Отець. А як можна побачити Отця? Пилип сказав Ісусові: „Господи, покажи нам Отця, — і вистачить нам“! Ісус сказав йому: „Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: „Покажи нам Отця?““ [Ів.14:8-9]. Дивлячись на Христа й пізнаючи Його, ми змінюємося в той же образ і, навіть не усвідомлюючи цього, починаємо чинити речі, про які навіть не підозрюємо. Наші діла стають не ділами праведности, а ділами любові.

Благодать чинить діла любові

Ісус каже ангелові Ефеської церкви: „Я знаю діла твої, і працю твою, і твою терпеливість… Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов. Отож, пам’ятай, звідки ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби“ [Об.2:2,4-5]. А тепер порівняймо слова Ісуса з тим, що Павло писав солунянам: „Ми згадуємо безперестанку про ваше діло віри, і про працю любови, і про терпіння надії на Господа нашого Ісуса Христа, перед Богом і Отцем нашим,“ [1Сол.1:3].

Ангел Ефеської церкви мав діла, але важливі не діла, а одне діло — діло віри. Діло віри — це вірувати в Сина, Якого Бог послав, вірувати в Його завершену роботу, яка виправдовує й освячує, а не в особисті зусилля та свої діла праведности. Він мав працю, але ця праця не була працею любові, бо він покинув першу любов. То що ж це за перша любов? Ісус сказав: «Я Перший і Останній». Ісус — це перша, або початкова й найголовніша любов. Який Ісус? Бо іноді Ісуса можна бачити суворим і таким, що роздає заповіді. Слово Боже каже: „І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди…“ [Ів.1:14]. Правда — в Ісусі та Його благодаті, а не в законі.

Ангел Ефеської церкви так само відпав від благодаті, як і галати, яким Павло писав: „Ви, що Законом виправдуєтесь, — полишилися без Христа, відпали від благодаті!“ [Гал.5:4]. Покинувши першу любов — Ісуса і Його благодать, — вони звернулися до діл закону. Їхня праця стала не працею любові, а ділами, спрямованими на те, щоб виправдатися перед Богом, не усвідомлюючи, що Ісус — їхня праведність, а діла до праведного становища не мають жодного стосунку. Павло пише їм: „Бігли ви добре. Хто заборонив вам коритися правді?“ [Гал.5:7]. Замість правди — Ісуса та Його благодаті — вони скорилися ділам закону.

Коли ми живемо в Божій благодаті й покладаємося не на наші діла праведности, а на праведність нашого Господа Ісуса Христа, то ця благодать чинить через нас діла. Павло писав: „Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда – не я, але Божа благодать, що зо мною вона“ [1Кор.15:10]. Зверніть увагу, що в цьому вірші, де Павло говорить про те, що він працював більше від усіх, Божа благодать згадується аж тричі. Не ми діємо й працюємо за нашим розумінням чи як написано і як кажуть, а Господь працює й діє в нас, коли ми перебуваємо в Божій любові й покладаємося лише на Його праведність і Його благодать!