Бо коли спадкоємці ті, хто з Закону, то спорожніла віра й знівечилась обітниця
—Римлянам 4:14

Іноді, коли в нас якась проблема, ми думаємо, що нам бракує віри, щоб отримати від Господа потрібне чудо. Адже Господь сказав: „тому, хто вірує, все можливе!“ Насправді для того, щоб Божі благословення виявилися в тій чи іншій ділянці нашого життя, нам не потрібно більше віри чи сильнішої віри. У нас уже є віра. Петро пише: „Симеон Петро, раб та апостол Ісуса Христа, до тих, хто одержав із нами рівноцінну віру в праведності Бога нашого й Спасителя Ісуса Христа“ [2Пет.1:1]. Ми вже отримали віру, коли прийняли Ісуса своїм Господом і Спасителем, — завдяки не нашій праведності, а праведності Ісуса. У нас уже є потрібна віра. «То в чому ж тоді річ? І чому благословення не виявляються в моєму житті?» — можливо, запитаєте ви.

Річ не в браку віри, а в тому, що вона спорожніла. Павло пише римлянам: „Бо коли спадкоємці ті, хто з Закону, то спорожніла віра й знівечилась обітниця“ [Рим.4:14]. Про те саме Павло пише галатам: „Ось я, Павло, кажу вам, що коли ви обрізуєтесь, — то нема вам тоді жодної користи від Христа“ [Гал.5:2]. «Обрізуєтесь» тут означає покладатися на свою плоть і її діла. Написано, що Бог уже поблагословив нас усіма небесними благословеннями в Христі Ісусі [Еф.1:3]. У Христі ми маємо все для благословенного життя й побожності: міцне здоров’я, благословенну сім’ю, фінансовий добробут, успіх тощо. Перешкодою для того, щоб благословення Авраама виявилися в якійсь ділянці нашого життя, є діла Закону. Ось чому Павло пише коринтянам: „Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі“ [2Кор.13:5].

Написано, що Ісус відкупив нас від прокльонів Закону, щоб ми насолоджувалися благословеннями Авраама [Гал.3:13-14]. Усе залежить не від нашої поведінки, бо якщо ми намагаємося зразковою поведінкою щось отримати від Бога, то ще живемо в ділах Закону, і не від наявності та сили нашої віри, бо віра нам уже дана, і навіть віра з гірчичне зерно може рухати гори. Усе залежить від того місця, у якому ми перебуваємо. Після того як Лот, який є прообразом покривала Закону, розлучився з Авраамом, Господь сказав йому: „Зведи очі свої, та поглянь із місця, де ти, на північ, і на південь, і на схід, і на захід, бо всю цю землю, яку бачиш, Я її дам навіки тобі та потомству твоєму“ [Бут.13:14-15]. Господь сказав Авраамові поглянути «із місця, де ти». Що ж це за місце?

Павло пише колосянам приблизно те саме, що Господь сказав Авраамові: „Отож, коли ви воскресли з Христом, то шукайте того, що вгорі, де сидить Христос по Божій правиці. Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі“ [Кол.3:1-2] Павло закликає нас дивитися на Божу правицю. А що там? Там наша праведність — Ісус Христос. Що більше в нас одкровення праведності Ісуса Христа, то більше обітниця діє в нашому житті, і віра не порожніє. Павло пише: „А ми, як співробітники, благаємо, щоб ви Божої благодаті не брали надармо. Бо каже: «Приємного часу почув Я тебе, — і поміг Я тобі в день спасіння!» Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!“ [2Кор.6:1-2]. Спасіння тут означає не лише спасіння від пекла. Якщо в нашому житті проблема — нам потрібне Господнє спасіння. А коли воно виявляється? Коли благодать, яку ми прийняли, — не надармо, коли ми покладаємося не на свою праведність, що від діл, а на праведність від віри, на праведність нашого Господа Ісуса Христа!