Оце Заповіт, що його Я складу по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Закони Свої в їхні думки, і на їхніх серцях напишу їх…
— Євреям 8:10

Ніколи не був шанувальником «християнських» фільмів на кшталт «Вогнетривкого», у якому більше звеличується людська праведність, ніж праведність Ісуса. З іншого боку, «світські» фільми, такі як «Хоробре серце», більше зображують серце Господа, хоч і не явно. «Страсті Христові» стали видатним фільмом саме тому, що знімав їх режисер, який уміє зображувати серце героя, а не релігійного ченця. Учора подивився фільм «Завжди кажи ТАК». З одного боку, релігійний погляд може зосередитися на пиятиках, пустотливій бабусі й голому задку головного героя, що мчить на байку, а з іншого — у ньому чудово зображені Божі істини.

Для багатьох сектантів ТАК було законом, і якщо вони порушували його, то в їхньому житті починалися нещастя, поки вони не поверталися на шлях закону: «Завжди кажи ТАК!» Головний герой фільму наприкінці зрозумів, що ТАК — це не закон, а стиль життя. Він сказав: «Тепер я кажу ТАК не тому, що так треба, а тому, що хочу». Ці слова зрозуміло характеризують новий заповіт благодаті, у якому ми живемо.

Бог сказав: „Оце Заповіт, що його Я складу по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Закони Свої в їхні думки, і на їхніх серцях напишу їх…“ Часто наголос тут роблять на слові «закони», і тоді починаються нескінченні пошуки, що ж це за закони такі, які Бог уклав у наш розум і серця. У такому разі пошуки будуть марними, бо погляд зосереджений на Законі, який засліплює, а не на Господі. Насправді суть нового заповіту не в нових заповідях і законах — тому Святий Дух і не сказав, що це за закони такі, — а в тому, Хто їх вкладає і куди. Коли ми живемо під Божою благодаттю й не намагаємося щось виконувати, щоб виглядати праведними перед Ним, то починаємо діяти так, як підказує серце.

Я часто помічав, як Божих дітей лякають тим, що їхні бажання часто тілесні й грішні і їх треба остерігатися, а Божі бажання десь глибоко, і тільки «особливі» вміють їх діставати. Насправді такі проповідники заважають Божим дітям ходити в Дусі й діяти так, як підказує серце, а також заважають Святому Духові змінювати людину від слави на славу. «А якщо мені хочеться курити? Це що, Бог дав мені це бажання?» Брате, залежність сильніша за силу волі, і, звісно, можна, як дехто гарно це називає, «з Господньою допомогою» боротися з нею, але через певний час стриманості рука однаково потягнеться до цигарки. Людина в залежності тому, що живе під Законом, а не під благодаттю [Рим.6:14]. Підсумок завжди буде таким, як остання сцена фільму, у якій яскраво показано, чим це все закінчується [Об.3:17].

Жити під Законом — означає покладатися на свою плоть і діла, хоч і «з Господньою допомогою». Жити під благодаттю — покладатися ТІЛЬКИ на Господа і Його діло. Ключ до свободи в Христі — заключні слова нового заповіту: „і їхніх гріхів не згадаю Я більш“ [Євр.8:12]. Це твердження Бога, про яке також свідчить Дух Святий [Євр.10:17], знімає з людини кайданки, визволяє від страху («а раптом це бажання не від Бога?») і дає свободу діяти так, як підказує серце, бо саме через нього діє в нашому житті Господь. Він там оселився, щоб нам жилося легко й просто. Він навіть звільнив нас від розумової праці, бо сказав: „Покладу Я Закони Свої [бажання, ідеї, спонуки…] в їхні думки“. Як можна після такого не віддати Йому слави й безмежно не дякувати Господеві за Його турботу й любов!?

Тому, якщо у вас є бажання, яке здається божевільним, і вас лякають думки, що воно не від Бога, — ось слова Ісуса: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“ [Мр.6:50] Навіть у Старому Заповіті Бог сказав пророкові Осії: „Іди, візьми собі жінку блудливу, і вона породить дітей блуду“ [Ос.1:2]. Уявляю, якби сьогодні в християнина з’явилося бажання взяти за дружину блудницю. Одразу в голові «заповідь»: „До чужого ярма не впрягайтесь з невірними“, — без розуміння того, що цей вірш, як і весь той розділ, узагалі не про подружжя, бо шлюб — це не ярмо. Тому Ісуса й вважали несамовитим навіть Його рідні за тілом [Мр.3:21]: Його поведінка суперечила світському розумінню речей. Тілесному й законницькому розуму Божі вчинки завжди здаються дурістю й богозневагою [Мр.2:7]. Для Бога ж цей шлях — шлях життя, а не закону, шлях Його праведності й святості!