Силкуйся поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди.
—2 Тимофію 2:15

Часто, коли ми читаємо Писання чи цитуємо його іншим, то думаємо, що вся Біблія адресована християнам, і тоді, приймаючи особисто все підряд, потрапляємо в різні омани, а також уводимо в них інших. Павло писав Тимофієві, щоб той силкувався правильно розділяти слово правди. В оригіналі слово, перекладене як «вірно навчає» [грец. ортотомео], дослівно означає розтинати щось по прямій лінії. Що ж означає правильно розділяти? Наша Біблія поділена на Старий і Новий Заповіти, тому ми маємо правильно й прямо розділяти, що належить до старого, а що до нового заповіту. Інакше буде плутанина й мішанина. Також важливо розрізняти, кому адресоване те чи інше послання.

У Галатам 2:9 Павло писав, що він із Варнавою були апостолами, тобто посланцями, до поган, а Яків, Петро й Іван — до юдеїв. Що це означає? А те, що послання Павла були адресовані Церкві й святим, більшість із яких були поганами, а Яків із Петром та Іваном писали братам за тілом, тобто юдеям. Наприклад, у Якова 1:1 так і сказано: „дванадцятьом племенам, які в Розпорошенні“. «То якщо я не юдей, ці послання можна вирвати з Біблії?» Звісно, ні. Усе Писання — для повчання й розради. Це означає, що коли ми читаємо, наприклад, Послання Якова, то маємо розуміти, що він звертається до братів за тілом, більшість із яких не увірувала в Ісуса. Тому коли ми зустрічаємо в посланнях, адресованих юдеям, слова «браття» чи «улюблені діти», то це не означає, що слова, які йдуть за звертанням, адресовані християнам. Наприклад, Степан звертався до ізраїльських провідників, що відкинули Ісуса: „мужі-браття й отці!“ [Дії.7:2], так само й Павло звертався до фарисеїв і садукеїв. [Дії.22:1] Усі старозавітні юдеї були Божими дітьми за Законом. [Гал.4:1-3] Але синами вони могли стати тільки через віру в Ісуса Христа. [Гал.3:26]

Щоб легше розуміти послання Якова, Петра, Івана, а також Послання до євреїв, уявіть, що автор звертається до численної аудиторії людей, які вірують у Бога Авраама, Ісака і Якова, але не вірують в Ісуса, — як Степан і Павло зверталися до слухачів у Діях. Коли ми читатимемо ці послання під таким кутом, то й розуміння вже буде інше. Не виникатимуть страшилки на кшталт «християнин може втратити спасіння». Якщо ви звернете увагу, то в посланнях Павла не знайдете жодної згадки про те, що християнин може втратити спасіння. Усі ці страшилки взято саме з послань, адресованих юдеям, чи не так? Чому саме звідти? Бо автор послання звертається до юдеїв, які ще не увірували в Ісуса, і попереджає їх, що немає іншої жертви, щоб спастися, а якщо вони відкинуть останню жертву Ісуса Христа, то потраплять у вічний осуд. Свідомий гріх, або гріх на смерть, — це і є хула на Святого Духа, про яку говорив Господь, і вчинити її може тільки той, хто відкидає жертву Ісуса Христа, ображаючи цим Духа благодаті, як це робили фарисеї.

Наприклад, Яків пише: „Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду“ [Як.3:14] Можна прочитати цей вірш і сказати: «Бог каже нам не заздрити й не брехати». Але якщо ми розуміємо, що ці слова адресовані юдеям, які не вірували в Ісуса, то й розуміння одразу буде інше. Саме так і чинили ті, хто заздрив і говорив неправду на правду: „Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.“ [Дії.13:45] Тож послухаймо поради Павла, ставлячи себе перед Богом гідними, правильно розділяючи, що належить до старого заповіту, а що до нового, що адресовано юдеям, Авраамовому насінню за тілом, а що — Авраамовому насінню за обітницею, і тоді нам не буде чого боятися й соромитися.