Я вже коротко писав про три закваски в статті [Свобода християнина, або три закваски], про їхнє значення, а також про рухи в сучасному християнстві, які визволяють християнина від цих заквасок. Тепер хотілося б розглянути їх з боку спокус Христа. У пустині диявол спокушав Ісуса трьома різними спокусами. Кожна спокуса представляє одну з трьох заквасок.

У першій спокусі диявол пропонував Ісусові перетворити каміння на хліб, щоб поїсти. Каміння символізує Закон, тому він спокушав Ісуса живитися Законом. Це і є садукейська закваска, тобто фальшиве вчення, побудоване на Торі, Законі. Таке вчення завжди спрямоване на те, щоб змусити віруючого живитися Законом. Відповідь Ісуса була така: „Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих“. [Мт.4:4] Ми живимося не Законом, а Словом [Ісусом].

У наступній спокусі диявол підняв Ісуса на наріжник храму й запропонував кинутися вниз. Суть фарисейської закваски — лицемірство. Лицеміри завжди спокушають Бога. [Мт.22:18] Їхня мета — скинути віруючого з його високого становища в Христі. Коли лицеміри прийшли в Галатію, то, використовуючи Писання [так само, як і диявол у цій спокусі], спокусили галатів відпасти від благодаті, нав’язавши їм Закон і дотримання біблійних свят. Наша відповідь лицемірам така сама, як і в Ісуса: «Не спокушай Господа!» Те саме відповів і Петро фарисеям-єретикам під дією духа: „Отож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести?“ [Дії.15:10]

В останній, третій спокусі диявол підняв Ісуса на високу гору і, показавши всі земні царства, сказав, що все віддасть, якщо Ісус поклониться йому. Третя закваска — закваска Ірода, яка побудована на грошах і владі. Саме цим і спокушав диявол Ісуса. Яка відповідь Ісуса? „Відійди, сатано! Бо ж написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!“ [Мт.4:10] Ісус казав: „Не можете Богові й мамоні служити!“ [Лк.16:13], і Павло також застерігав: „Бо корень усього лихого — то грошолюбство“. [1Тим.6:10] Немає проблеми, якщо в людини багато грошей, інша справа, коли гроші стають метою, а не Господь. Кінцевий підсумок буде, як пише Павло в тому самому вірші, — «великі страждання». Господь надто сильно нас любить, щоб бачити нас стражденними, тому хоче, щоб ми були вільні й від цієї закваски. Бо написано: „Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо сказав: «Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!»“ [Євр.13:5]