Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове діяння
— Римлянам 12:4

Часто від багатьох проповідників ми чуємо, як вони закликають християн іти й виконувати так зване «Велике доручення», називаючи тих, хто не робить того, що вони кажуть, лінивими, неслухняними й холодними. Адже «Велике доручення» стосується кожного християнина. Ну, по-перше, слів «Велике доручення» в Біблії немає. Їх вигадали люди, щоб надати ваги. А по-друге, треба з’ясувати, кому й що говорив Ісус в останньому розділі Матвія, бо якщо це стосується кожного християнина, то апостол Павло був явно неслухняним. Адже Ісус ясно сказав: «Ідіть, і навчіть… христячи», а Павло сам каже: «Христос не послав мене, щоб христити». [1Кор.1:17] Секундочку, Павле, ти що, забув про «Вели-и-и-ике доручення»??

Можливо, і немає ніякого «Великого доручення», а є люди, які, як пише Павло, „вас непокоять, і хочуть перевернути Христову Євангелію“ [Гал.1:7], перетворюючи слова Ісуса на ще одну заповідь і заганяючи Божих овець у непослух, а також хваляться ділами тих, хто намагається якось це виконувати. [Гал.6:12-13] Щоб розвіяти всі сумніви щодо непослуху, скажу, що ми живемо не у своєму послусі Богові, а в Христовому, бо через послух Одного багато-хто стануть праведними. [Рим.5:19] Ми слухняні чи неслухняні не тому, що щось виконуємо чи не виконуємо, а тому, що Христос виконав Велике доручення Отця.

То про що ж тоді говорив Ісус в останньому розділі Матвія? Цікаво, що Євангеліє від Матвія — одна з найпізніших книг Нового Заповіту і була написана за кілька років до зруйнування храму в Єрусалимі у 70-му році. Пізніше за цю книгу були написані лише Євангеліє, послання та Об’явлення Івана. Виходить, що Церква багато років і не знала про це. Можна сказати, що апостоли ж знали, адже Ісус їм сказав. Добре, але Павло сам писав, що не радився з апостолами, а почав проповідувати Євангеліє, яке отримав через одкровення Ісуса. [Гал.1:17] Я пишу це не для того, щоб поставити під сумнів важливість слів Ісуса, а щоб ми замислилися, як віруючі першої Церкви обходилися без так званого «Великого доручення».

Коли читаємо Писання, дуже важливо розуміти, кому вони адресовані, бо аудиторії різні: Церква, юдеї, погани. Говорити, що «вся Біблія для віруючих», нерозумно. Усе Писання корисне для повчання, але не все Писання адресоване Церкві. Кому адресоване Послання до євреїв, зрозуміло, і багато речей у цій книзі адресовано саме юдеям, які не вірували в Христа, щоб вони зрозуміли, що Ісус і є той Месія, Якого вони чекають. Через нерозуміння цієї простої істини виникло безліч страшилок. Так само й Євангеліє від Матвія адресоване юдеям. Чому юдеям? Як воно починається? „Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового“ [Мт.1:1] Або по-іншому: «Родовід Царя [Сина Давидового] Юдейського [Сина Авраамового]». Цар-бо Юдейський, а не поганський, правильно? Коли Ісус говорив слова «ідіть, і навчіть», хто там був? Одинадцять апостолів. Чи говорив Ісус ці слова Павлові? Ні, бо його там не було. У Павла було своє доручення, яке явно відрізнялося від доручення Петра й Івана. [Гал.2:7-9] Так само й у кожного з нас — «своє діло». І не треба всіх рівняти під одну гребінку та вішати непотрібне ярмо на шию учням.