Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдосконалилась віра із діл?
— Якова 2:22

Ви, можливо, ставили собі такі запитання: «У Слові Божому написано, що ранами Ісуса я зцілений, то чому ж болить?» або «Написано, що Бог уже поблагословив мене всіма небесними благословеннями, то чому ж бракує грошей?» або «Писання каже, що ми — як Христос у цьому світі, то чому ж кажуть, що я нестерпний? Хіба Христос нестерпний?» тощо. Як я писав раніше, існує істина, або невидима духовна реальність, записана в Слові Божому, а також існує видиме, або фізичний світ. Такі запитання виникають, коли видиме не відповідає невидимому. Чому так?

У Писанні є таке поняття, як удосконалення. Наприклад, у 4-му розділі Послання до ефесян ми читаємо, що Господь дав дари в церкві для вдосконалення святих. Віруючий, приміром, не знає, як молитися за інших так, щоб вони одразу зцілювалися, хоча в ньому живе Сила, яка воскресила Христа з мертвих. Що йому потрібно? Удосконалення. Іван пише: „Хто ж боїться, той не досконалий в любові.“ [1Ів.4:18] Якщо віруючий боїться, що йому потрібно? Удосконалення. Як відбувається це вдосконалення? У тому ж вірші написано, що досконала любов проганяє страх геть. Не людина своїми зусиллями, а Божа любов.

Часто, коли ми бачимо в собі якусь недосконалість, то в голову приходять думки: «Я мушу щось робити. Хоча б помолитися». Дехто може сказати: «Ісус уже все звершив на хресті, тому нічого не треба робити». Неправильно! То що, таки треба щось робити? Неправильно! «Я роблю» і «я нічого не роблю» — дві крайнощі, і проблема тут не в робленні, а в «Я». Через це у віруючих виникають суперечності на кшталт «Павло говорив протилежне Якову, і навпаки». Усе, що написано в Біблії, — істина, а в істині немає суперечностей; суперечності виникають тоді, коли в центрі «Я», а не Христос. І як розв’язати проблему? «Дивитися на Христа, звісно ж». Неправильно! Бо тут присутнє «Я»: «Мені треба дивитися на Христа».

Коли читаємо Послання Якова, то одразу думаємо про те, що потрібні діла. Так, діла, або вдосконалення, необхідні, але питання лише в тому, як звершуються діла. Яків пише: „І здійснилося Писання, що каже: «Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність, і був названий він другом Божим».“ [Як.2:23] Ми добре знаємо з книги Буття, що Бог залічив Авраамові в праведність його віру за багато років до того, як він приніс Ісака в жертву [Бут.15:6]. Саме про це й пише Павло римлянам у 4-му розділі. Про що ж пише Яків? Проблема в тому, що ми розриваємо віру й діла, але вірі потрібні діла, як тілу потрібен дух, щоб жити [Як.2:26]. Так само, як невидимому потрібне видиме, щоб виявитися. «То що ж тепер робити?» Читаємо третій абзац іще раз. Яків пише про те, як Авраам приніс у жертву Ісака: „І здійснилося Писання“. Хто здійснив, або звершив, слово Писання? Святий Дух. Як? Через Авраама. Що зробив Авраам? Приніс Ісака в жертву. Чому? Бог [Дух] йому сказав. Чому він послухався? Бо вірив [Євр.11:17-19]. Так віра [Слово] через діла [Духа] діяла через Авраама.