До ангола Церкви в Ефесі напиши: „Оце каже Той, Хто тримає сім зір у правиці Своїй, Хто ходить серед семи світильників золотих“
— Обʼявлення 2:1

Багато християн знайомі з посланнями до семи Церков із книги Обʼявлення, звідки вийшли страшилки на кшталт: «Будеш багато грішити — Бог викреслить тебе з книги життя» чи «Християнин має бути гарячим і палати для Бога, а то Бог виплюне тебе зі Своїх уст» тощо. Цікаво, як узагалі з’явилося останнє, бо Ісус ніби й не проти холодних, а от із літеплими в Нього проблема. [Об.3:16] Тому я хотів трохи зупинитися на цих посланнях.

Хочу одразу зауважити, що книга Обʼявлення — це насамперед одкровення Ісуса Христа, а не одкровення останніх днів чи антихриста. Хоч би яка в нас була проблема — симптоми хвороби, фінансові труднощі, проблеми в сім’ї, — усе, що нам потрібно, — це свіже одкровення Ісуса Христа. Павло пише римлянам: „Бо я не соромлюсь Євангелії, бож вона — сила Божа на спасіння кожному, хто вірує… Праведність бо Божа з’являється в ній…“ [Рим.1:16-17] Зверніть увагу: Євангелія Ісуса Христа, по-перше, — сила Божа на спасіння [не тільки від пекла, а й від будь-яких проблем] кожному, хто вірує, а по-друге, у ній з’являється Божа праведність. Як відбувається спасіння? Через одкровення Божої праведності. А що, чи точніше Хто, є Божою праведністю, про яку свідчать Закон і Пророки? Ісус! Тому й написано: „Блаженний, хто читає, і ті, хто слухає слова пророцтва“ [Об.1:3]

Отже, усі сім послань схожі своєю структурою. Спочатку Ісус відкриває Себе в певному образі, потім, звертаючись до ангела Церкви, вказує на ту чи іншу проблему, і зрештою говорить про нагороду чи благословення, яке дає це одкровення. Чому Ісус, звертаючись до кожної Церкви, відкриває Себе по-різному? Бо цим одкровенням Він дає ангелові Церкви розв’язання його проблеми. Розгляньмо, наприклад, перше послання — до ангела Церкви в Ефесі.

Спочатку Ісус відкриває Себе: „Оце каже Той, Хто тримає сім зір у правиці Своїй, Хто ходить серед семи світильників золотих“. Потім Він говорить про проблему в Ефеській Церкві. Що ж у них сталося? Ангел Церкви відпав від благодаті, тому Ісус каже йому: „Отож, пам’ятай, звідки ти впав“. Він покинув першу любов. Що це за перша любов? Звісно ж, благодать в особі Ісуса Христа. Адже так усі ми приймаємо Господа й отримуємо спасіння — з благодаті, а не з діл. Також Ісус каже йому, що знає його «діла, і труд, і терпеливість». З одного боку, це ніби виглядає шляхетно, тільки ці діла — не ті діла, які він має чинити, бо кількома віршами нижче Господь каже йому: „і вчинки давніші роби“. [Об.2:5] Що ж це за давніші вчинки? Павло пише солунянам: „Ми згадуємо безперестанку про ваше діло віри, і про працю любови, і про терпіння надії на Господа нашого Ісуса Христа…“ [1Сол.1:3] Ангел Ефеської Церкви мав діла, труд і терпіння, тільки його діла не були ділом віри, труд не був працею любові, бо він покинув першу любов, а його терпіння не було терпінням надії на Господа. Діла віри — це не діла тіла, а життя під благодаттю, коли з вірою покладаєшся на завершену працю Ісуса на хресті.

Виходить, що Ефеська Церква впала в Закон, як галати, і розв’язанням цього є те одкровення Ісуса, яке Він дав. По-перше, Господь відкрив Себе як Того, Хто тримає сім зір у правиці, тобто в правій руці. Сім зір — це анголи семи Церков. [Об.1:20] А що, чи точніше Хто, є Божою правою рукою? Хто сидить праворуч Бога? Господь нагадує ангелові, який забув про те, що не може втратити спасіння, і тепер ділами, трудом і терпінням намагається його заробити. Адже Ісус Сам сказав, що ніхто не вихопить Його овець із Його руки й руки Його Отця. [Ів.10:28-29] Також Господь звертає погляд ангела Ефеської Церкви туди, куди той перестав дивитися: „Отож, коли ви воскресли з Христом, то шукайте того, що вгорі, де сидить Христос по Божій правиці“. [Кол.3:1] Адже Павло писав раніше цій самій Ефеській Церкві: „і разом із Ним воскресив, і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі“ [Еф.2:6]. А як щодо одкровення про те, що Ісус ходить серед світильників? Як я писав у статті «Відпав від благодаті? «Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!»», коли віруючий відпадає від благодаті, то він стає лежачим і більше не ходить у Дусі, а займається марними ділами. Господь хоче, щоб ми ходили в Дусі, як Він ходить, а ходити в Дусі ми можемо тільки тоді, коли живемо під благодаттю.