Наступного разу Господь відкрив Себе дітям Ізраїлю як ЯХВЕ-ШАЛОМ, тобто Господь — наш мир, коли вони вже жили в обітованій землі. Розгляньмо разом цю історію, записану для нас у 6-му розділі книги Суддів, і я вірю, що Господь через неї відкриє нам чудові речі. Як ми вже говорили в попередніх статтях, імена ЯХВЕ розкривають завершену роботу Ісуса на хресті, і кожне складене ім’я відкриває нам щось особливе й неповторне в Його досконалій жертві.

Коли діти Ізраїлю жили в обітованій землі, то часто починали поклонятися іншим богам, яким Господь велів не поклонятися, і на них нападали вороги, але Господь милостивий і щоразу спасав їх від їхніх ворогів. Цього разу їм не давали спокою мідіянітяни, а також амаликитяни. Ім’я Мідіян означає сварка, суперечка, розбрат, а Амалик походить від єврейського слова амел, що означає виснажлива праця, нужденний трудівник, страждалець. Амалик символізує плоть людини, яка постійно у виснажливих ділах. Павло пише коринтянам: „Бо коли заздрість та суперечки між вами, то чи ж ви не тілесні, і хіба не по-людському робите?“ [1Кор.3:3]

Ми вже живемо в обітованій землі, землі спокою, бо ті, хто ввірував в Ісуса, входять до Його відпочинку, так само як Він увійшов [Євр.4:3,10]. Але іноді на нас нападають мідіянітяни й амаликитяни, як на дітей Ізраїлю, і ми сперечаємося, сваримося й поводимося, як тілесні, хоча ми не тілесні, а духовні. Молюся, щоб через одкровення того, що Ісус звершив на хресті, ви пережили той спокій, який уже маєте, бо Царство Боже всередині нас, а Царство Боже — це праведність, мир і радість у Дусі Святім.

Коли Гедеон, син Йоашів, молотив пшеницю у виноградному чавилі, ховаючись від мідіянітян, то з’явився до нього Ангол Господній і сказав: „Господь з тобою, хоробрий мужу!“ А Гедеон сказав до нього: „О, Пане мій, — якщо Господь з нами, то нащо прийшло на нас усе це? І де всі Його чуда, про які оповідали нам наші батьки…“ [Суд.6:11-13] Чи ви колись ставили Господу подібне запитання: «Я чув багато свідчень про те, як Бог зцілив ту сестру й учинив чудо для того брата, але в мене стільки проблем, і чому це зі мною відбувається, і де всі ці чуда в моєму житті?» Саме так почувався Гедеон. Він сказав потім Господу: „А тепер Господь покинув нас, і віддав нас у руку Мідіяна“, хоча Господь був поруч із ним. Господь Сам обіцяв нам: „Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!“ [Євр.13:5] Але в нас іноді виникають такі самі почуття, як у Гедеона, коли ми не бачимо у своєму житті Його чуд, про які чули.

Сила в погляді Господа

І обернувся до нього Господь і сказав: „Іди з цією своєю силою, і ти спасеш Ізраїля з мідіянської руки. Оце Я послав тебе“.
—Суддів 6:14

Хочу звернути вашу увагу на слово «обернувся». Єврейською це слово пана, що означає повернутися. Іншими словами, Господь повернув до нього Своє обличчя. Мойсей не бачив Господнього обличчя, а бачив Його тільки ззаду, а тут Господь звернув Своє обличчя до Гедеона.

Коли Ісус висів на хресті, то скрикнув: „Елі, Елі, лама савахтані?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?“ [Мт.27:46] Бог не покидав Свого Сина, але, ставши на хресті гріхом, Ісус у плоті пережив відокремлення від Бога, як Адам. Так само, як Гедеон, що є прообразом нашого Господа Ісуса Христа, Ісус на хресті пережив те, що й Гедеон: „А тепер Господь покинув нас, і віддав нас у руку Мідіяна“. Господь пережив це відокремлення, щоб ми завжди жили з усвідомленням, що Господь завжди поруч і Він завжди дбає про наші потреби й проблеми. Ісус казав: „Чи ж не п’ять горобців продають за два гроші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий. Але навіть волосся вам на голові пораховане все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців!“ [Лк.12:6-7] Ми набагато дорожчі й цінніші за горобців, бо за нас заплачено велику ціну — кров Сина Божого, Ісуса Христа!

Павло пише коринтянам: „Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа… Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої — в Особі Христовій. А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас.“ [2Кор.4:5-7] Коли в нас діє Його сила? Коли ми дивимося на Його славу, яка на обличчі Ісуса Христа. Кількома віршами вище Павло писав: „Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.“ [2Кор.3:18]

Жінка, яка дванадцять років страждала на кровотечу й одужала, коли доторкнулася до краю одежі Ісуса, пережила той самий погляд Господа. „Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: «Будь бадьорою, дочко, — твоя віра спасла тебе!»“ [Мт.9:22] Він, так само як до Гедеона, звернув до неї Своє обличчя й подивився на неї. А потім Ісус додав: „іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!“ [Мр.5:34] Іншими словами, Він сказав: «Іди в шалом [Мій мир], і цей мир берегтиме тебе в здоров’ї». Погляд Господа дав їй силу — Його мир, у якому Його сила, здатен зберегти нас у досконалому здоров’ї. Ті самі слова Господь сказав Гедеонові, коли той злякався, що бачив Господа обличчям в обличчя: „Мир тобі, — не бійся, не помреш!“ [Суд.6:22-23]

Мирна жертва

І Гедеон увійшов до хати, і спорядив козеня, і опрісноків з ефи муки, м’ясо поклав до коша, а юшку влив до горщика. І приніс він до Нього під дуб, та й поставив перед Ним.
—Суддів 6:19

У Посланні до євреїв написано, що Христос Сам Себе приніс у непорочну жертву Богові. [Євр.7:27; Євр.9:14] Гедеон, будучи прообразом Ісуса Христа, приніс Богові в жертву козеня, опрісноки й вилив на жертву юшку. Кожна жертва має свою особливість. Наприклад, цілопальна жертва говорить про праведність. Коли людина приносила Господу цілопальну жертву, як-от Авель, то отримувала свідчення, що вона праведна. У цьому разі вона отримувала виправдання через цілопальну жертву. Гедеон приніс мирну жертву й хлібне приношення. Ці дві жертви пов’язані одна з одною. Докладніше про них написано в 2-му й 3-му розділах книги Левит.

Павло пише колоссянам: „Бо вгодно було, щоб у Нім перебувала вся повнота, і щоб Ним поєднати з Собою все, примиривши кров’ю хреста Його, через Нього, чи то земне, чи то небесне. І вас, що були колись відчужені й вороги думкою в злих учинках, тепер же примирив смертю в людськім тілі Його, щоб учинити вас святими, і непорочними, і неповинними перед Собою,“ [Кол.1:19-22] Зверніть увагу, що Бог примирив нас із Собою, бо ми у своєму розумі, спрямованому на діла, а не на віру в Бога, завжди ворогували з Ним, — примирив у тілі Його. Ісус казав про Своє тіло: „Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“. [Ів.6:51]

Ісая пророкує: „А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, — кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!“ [Іс.53:5] Дуже цікаво, що між прощенням гріхів — Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був — і зціленням — Його ж ранами нас уздоровлено — написано, що кара на Ньому була за наш мир. Іншими словами, Він поніс покарання, щоб ми отримали мир. Якщо ми віримо, що Господь нас виховує й якось карає, то не зможемо переживати Його мир, а отже, не зможемо ходити в Божому здоров’ї. Дуже часто хвороба — це наслідок самопокарання, явного чи неявного. Якщо людина не вірить, що за те, що вона вчинила, покарання вже понесено, то підсвідомо каратиме себе, і як наслідок самопокарання виявиться в тій чи іншій хворобі.

Якщо ми подивимося на єврейську мацу, яка є прообразом Його тіла, то зможемо побачити речі, які говорять про те, що Він поніс повне покарання й виховання. Підпалини на маці говорять про те, що вогонь Божого суду спалив усі наші гріхи й беззаконня в тілі Ісуса. Проколи, що мають вигляд смуг, — це Його рани, якими ми зцілилися. Одне зі значень слова «рани» в Ісаї 53:5 — це смуги. І справді, тіло Ісуса було пописане смугами, коли Його бичували. Але найвражаючіше — це наскрізні проколи на маці.

Христос — кінець Закону

Того ж дня — дня першого в тижні, — коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, — бо боялись юдеїв, — з’явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: „Мир вам!“ І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа.
—Івана 20:19-20

Коли учні були в страху перед юдеями [мідіянітянами], Господь з’явився їм і показав їм руки та бока. Він показав їм проколоті місця на Своєму тілі. Людина перебуває в страху, коли думає, як Гедеон, що Господь покинув її. Саме так повівся Адам, коли з’їв з дерева пізнання добра і зла. У своєму розумі він пережив відокремлення від Господа через самоосуд, бо побачив свою наготу, і як наслідок боявся Бога й сховався. Одне зі значень слова «ранений» в Ісаї 53:5, яке єврейською — халал, — пробити наскрізь. Тіло Ісуса було пробите наскрізь за наші гріхи. Адам дивився на свою наготу, тому й боявся, але якщо ми подивимося на проколоті руки Ісуса, то замість страху наше серце наповнить мир Божий, бо проколоті руки говорять про те, що за всі наші беззаконня Ісус поніс повне покарання.

У своєму посланні до ефесян Павло пише: „Він бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом, — Він Своєю наукою знищив Закона заповідей, щоб з обох збудувати Собою одного нового чоловіка, мир чинивши,“ [Еф.2:14-15] Що це за перегорода? Перегорода, яка розділяла юдеїв і поган, — це Божий Закон. Закон розділяє людей на праведних [за Законом] і грішних, але Бог скасував Закон, зруйнувавши цю перегороду, і створив у Собі Самому нового чоловіка. Ось чому написано: „Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, — бо всі ви один у Христі Ісусі!“ [Гал.3:28] Ви — нова людина в Христі Ісусі, створена в праведності й святості, і такими будете навіки.

Коли я розмірковував над тим, що Бог зруйнував перегороду Закону в тілі Ісуса Христа, Господь показав мені таку картину: Закон складається з двох скрижалів, і в ньому 10 заповідей, так само як у людини дві руки й десять пальців на них. Руки символізують діла, а Закон спрямований на те, щоб чинити діла своїми руками. У Посланні до колоссян Павло пише: „І вас, що мертві були в гріхах та в необрізанні вашого тіла, Він оживив разом із Ним, простивши усі гріхи, знищивши рукописання на нас, що наказами було проти нас, — Він із середини взяв його та й прибив його на хресті“ [Кол.2:13-14] Що було прибито до хреста? Руки Ісуса. Коли ми дивимося на руки нашого Господа, то не бачимо там діл і десяти заповідей. Ми бачимо там порожнечу. Порожнеча — це Закон, який Бог прибив до хреста, знищивши рукописання Закону, яке було проти нас.

Отримавши одкровення, що нам не треба чинити діла Закону, щоб бути праведними, непорочними й неповинними в Його очах, наше серце наповнить мир Божий, мир, що вищий від нашого розуміння. Коли ми усвідомимо, що Ісус поніс повне покарання за всі наші беззаконня і Бог ніколи й за жодних умов не покарає нас, наше серце переповнюватимуть мир і радість, так само як учнів переповнювали мир і радість, коли вони побачили Господа і Його руки. Він завершив досконалу роботу й зруйнував перегороду. Тепер ніщо й ніколи не зможе відлучити нас від Божої любові, яка в Христі Ісусі, Господі нашім. Хто буде оскаржувати Божих вибранців, якщо Бог їх виправдовує?

Він — наш мир. Його сила — у Його мирі. Слово Боже каже: „сила вам буде в утишенні та в сподіванні“ [Іс.30:15] У Божому мирі й спокої — наша сила! Тому й написано: „А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь.“ [Рим.16:20] Чому Бог миру потопче сатану під нашими ногами? Бо благодать Господа нашого Ісуса Христа завжди з нами! Бо Його благодать береже нас у мирі й спокої, і Його благодать сильніша за ворога й за будь-який гріх. У Його мирі й спокої — сила, здатна вберегти нас від усякого зла й подолати будь-яку життєву проблему. ЯХВЕ-Шалом — наш мир і наш спокій. Він — наша сила, і Він потопче наших ворогів під нашими ногами, бо битва не наша, а Господня!