Бо коли б отой перший [заповіт] був бездоганний, не шукалося б місця для другого
—Євреям 8:7

У Писанні записано, як Бог упродовж історії укладав із різними людьми всілякі заповіти. Ви, можливо, чули про Божий заповіт із Ноєм, з Авраамом, із Мойсеєм, із Давидом тощо. Але в Біблії особливо виділяються два заповіти: перший — заповіт Закону, який Господь уклав з ізраїльською громадою біля гори Синай, і новий, який Бог уклав на Голгофському хресті. Чому так важливо розуміти заповіти? Бо якщо їх не розділяти, то можна потрапити в оману й заплутатися, не розуміючи, які в нас сьогодні стосунки з Богом і як ми отримуємо Його благословення. Також треба розуміти різницю між книгою «Старий Заповіт», яка починається з книги Буття й закінчується Малахією, і старим заповітом Закону, який Господь уклав через Мойсея і який ще називають «Десятьма заповідями».

Багато хто вважає, що новий заповіт починається з книги Матвія, бо так поділено Біблію. Так, книга «Новий Заповіт» починається з Матвія й закінчується Об’явленням, але сам новий заповіт, тобто угоду між Богом і людиною, було затверджено на Голгофському хресті. Чому? Написано: „Тому й перший заповіт освячений був не без крови: Коли бо Мойсей сповістив усі заповіді за Законом усьому народові, він узяв кров козлів та телят із водою й червоною вовною та з ісопом, та й покропив і саму оту книгу, і людей“ [Євр.9:18-19]. Заповіт завжди затверджується жертвою і пролиттям крові. Коли було принесено жертву нового заповіту і пролито її кров? На Голгофському хресті! Отже, новий заповіт було затверджено саме тоді.

Якщо не проводити чіткої межі, то слова Ісуса, які Він говорив, коли ходив по землі й проповідував, сприйматимуться буквально, як особисті заповіді. Ісус прийшов не для того, щоб дати людям закон чи якісь заповіді до виконання, Він сказав: „Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали“. Закон Мойсея не приносить життя. Написано: „І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а Духа, — бо буква вбиває, а Дух оживляє. Коли ж служіння смерті, вирізане НА КАМЕНЯХ буквами…“ [2Кор.3:6-7]. Бачите, служіння, яке ґрунтується на Законі Мойсея, — бо саме його було вирізано на каменях, — убиває.

Новий заповіт, затверджений на кращій крові й на кращих обітницях, оживляє [2Кор.3:6]. Іншими словами, що більше людина дізнаватиметься про новий заповіт благодаті, то більше в кожній ділянці її життя виявлятиметься життя. Життя у фізичному тілі — це міцне здоров’я! Життя в сімейних стосунках — це благословенна сім’я! Життя у фінансах — це добробут! Усі ці благословення вже дано віруючому в Христі, але вони виявляються в житті, коли Христос [наше життя] діє в нас. А коли Він діє? Коли ми під благодаттю, а не під Законом. Бо якщо ми намагатимемося догодити Богові ділами Закону, то написано: „Ви, що Законом виправдуєтесь, — полишилися без Христа, відпали від благодаті!“ [Гал.5:4].

Полишилися без Христа — це не означає, що Він нас покинув, «Сам бо сказав: „Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!“» [Євр.13:5]. А означає, що всі благословення, які є в Христі Ісусі, не виявлятимуться в нашому житті. Павло пише тим самим галатам: „Ось я, Павло, кажу вам, що коли ви обрізуєтесь, — то нема вам тоді жодної користи від Христа“ [Гал.5:2]. «Обрізуєтесь» тут означає покладатися на свою плоть. Якщо ми покладаємося на свою плоть, думаючи, що своїми силами зможемо догодити Богові, то навіщо нам тоді Христос? Нам від Нього не буде жодної користі, а отже, у житті виявлятимуться прокляття Закону, ділами якого ми намагаємося догодити Богові.

Слава Богові, що Він скасував старий заповіт Закону разом із його прокльонами. «Як це скасував?» Так-так, мої друзі, Писання дуже чітко і ясно каже: „Бо коли б отой перший [заповіт] був бездоганний, не шукалося б місця для другого“ [Євр.8:7]. Якби в заповіті Закону не було вад, то навіщо тоді його скасовувати? „Бо їм докоряючи, каже: «Ото дні надходять, говорить Господь, коли з домом Ізраїля й з Юдиним домом Я складу Заповіта Нового»“ [Євр.8:8]. У чому проблема Закону? У тому, що він постійно вказує Богові на вади людей і вимагає для них прокляття. Але Бог так полюбив світ, що не захотів, щоб світ жив під прокляттям Закону, і тому послав Свого Улюбленого Сина, Який став прокляттям на хресті, відкупив нас від усіх прокльонів і дав нам благословення та свободу в Христі [Гал.3:13]. „Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства [Закону]!“ [Гал.5:1].